Того дня я не могла знайти собі місця на роботі. Телефонувала безупинно найкращій подрузі, але вона не відповідала. Я знала, що Світланка сьогодні має поговорити з чоловіком про свої підозри у його подружніх зрадах і нарешті розставити усі крапки над “і”.
Як тільки робочий день завершився, я миттю побігла до будинку Світлани. Мало що могло трапитися!
Подруга відкрила мені двері і поглянула на мене так вороже, що мороз шкірою пішов.
– Ну, що? Поговорили? Викрила негідника? – спитала я.
– А ти була б і рада, щоб нашій сім’ї прийшов кінець? – відповіла мені питанням на питання Світлана.
– Що ти таке говориш? До чого тут взагалі я?!
Тоді подруга сказала мені те, після чого я дала собі обіцянку – більше ніколи не втручатися в чужу сім’ю:
– Щоб твоєї ноги більше у моєму домі не було. І знаєш, Тетянко, заздрісність – це погана риса.
Я була шокована. Навіть не знала, що їй відповісти. Вистачило сил лише на те, аби вийти з квартири і спробувати забути все, що там відбулося кілька хвилин тому.
Дорогою я не могла припинити себе картати за те, що погодилася допомогти Світлані викрити її чоловіка.
Вся справа була в тому, що Андрій – той ще негідник. Постійно зраджує своїй дружині. Але це помічають усі, крім Світланки. Чи то їй страшно самій залишитися, чи то вона так сильно кохає того зрадника – але факт залишається фактом: вона закриває очі на всі докази про невірність чоловіка.
Я то все думала-гадала, куди поділися інші подруги Свєтки? А тепер розумію – усі вони стали свідками страшного злочину Андрія – подружньої зради. Одна їй розповіла про те, що він катався містом у машині з таємничою брюнеткою, інша – бачила його в кафе у компанії якоїсь кралі.
Цілком очевидно, що подруги бігли стрімголов з сенсаційними новинами про її Андрія. Оце вже тоді скандал був у хаті! Уламками розбитого посуду могло накрити з головою. Але вартувало чоловіку обійняти свою кохану за талію, заглянути їй у вічі, як вона відразу вірила його брехні:
– Світланочко, та кому ж ти віриш? Заздрісним подругам? Ти поглянь, яка ідеальна у нас сім’я! Та це ж мрія кожної жінки! Чи ж я тебе колись обманював?
– А як же те кафе і та брюнетка? – заспокоївшись, питала його дружина.
– Та це моя співробітниця. Самотня жінка. Зламався у неї електричний чайник – то мало вся квартира не зайнялася. Хто допоможе, як не я?! Ти ж знаєш, серце у мене золоте.
За декілька хвилин щаслива Світлана вже підмітала сліди гучної сварки, аби якнайшвидше розчинитися в обіймах коханого чоловіка.
От я дурепа! Як же я раніше не здогадалася, що погодившись на ту аферу, я підписала смертний вирок нашій дружбі!
Декілька тижнів тому подруга знайшла в кишені чоловіка телефон. Раніше вона його ніколи не бачила. Чоловік свій гаджет від неї ніколи не приховував, тому коли вона побачила незнайомий смартфон – була дуже здивована.
Вміст телефона її вбив: купу листувань дуже відвертого характеру, профіль на сайті знайомств. Світлана вже готова була влаштувати скандал, розраховуючи на докази, які знайшла, але ввечері телефон, ніби випарувався.
Тоді подруга попросила мене про допомогу:
– Будь ласка, Тетяно, зареєструйся на тому сайті і спробуй його звабити. А потім я тим листуванням його до стінки і притисну.
Я дуже довго відмовлялася, відчувала, що це дуже погана ідея. Але подруга мене так благала, що іншого виходу в мене просто не залишилося.
Після тижня листування з негідником – назбиралася солідна доказова база. Я все надіслала Світлані, сподіваючись, що нарешті її очі відкриються, і вона побачить, що кохання чоловіка – це всього лише ілюзія.
Яка я наївна! Безглуздо було сподіватися на те, що Світлана не повірить брехуну. Може, їй так просто до вподоби жити? Наче сліпе кошеня, яке нічого не бачить, аби тільки жити в комфорті.
Мені було так прикро, що я вирішила все розповісти моїй мамі. Вона точно мене трохи розрадить.
– Доню, життя подало тобі гарний урок. Ніколи не вставай між подружжям. Вони собі посварилися, потім помирилися, а усіх собак на тебе спустять! От так і сталося з твоєю Світланкою. Ти знаєш, є такі жінки, яким просто подобається бути обманутими. Так набагато легше і зручніше, бо ж відповідальність за власне щастя і нещастя вони перекладають на іншу людину. Куди ж самим нести такий тягар?! – влучно зазначила мама.
Я хотіла, щоб ця ситуація відкрила очі моїй подрузі, а сталося так, що відкрилися мої. Я нарешті зрозуміла, що не можна врятувати того, хто насправді цього зовсім не прагне і не потребує.
Шкода мені, бо для того, щоб засвоїти такий життєвий урок, мені довелося пожертвувати дружбою, зате тепер ніколи не лізтиму в подружні стосунки. Недарма кажуть, чужа сім’я – темний ліс.
Чи погодилися б ви допомогти Світлані?
Чи шкодуєте ви її?
