У нас з чоловіком двоє дітей. Між хлопчиками п’ять років різниці. Усе дитинство я була поруч з ними і насолоджувалася материнством. Мені хотілося, щоб у моїх дітей було все необхідне. Я віддавала їм усю свою любов і турботу, що інколи ображало чоловіка, на якого не вистачало часу.
Зараз мої сини виросли, а я досі продовжую жити заради них. Лише нещодавно я зрозуміла, що пожертвувала своїм особистим життям. Однак я сама обрала цей шлях.
На весілля старшому синові ми подарували квартиру. Щоб зібрати необхідну суму нам з чоловіком довелося довго й наполегливо працювати. Однак радість сина була цього варта, хоча невістка сприйняла цей подарунок як належне. Та із синочком у мене завжди були близькі і теплі стосунки. Він був набагато добрішим, ніж молодший і щиро розповідав мені усі свої таємниці.
Згодом другий син також вирішив одружитися. Він привів на знайомство свою наречену, яка нам сподобалася. Однак проблема в тому, що ми обіцяли подарувати і молодшому синові квартиру, на яку в нас зараз не було коштів. Останні два роки мій чоловік сильно хворіє, тому всі зароблені гроші йшли на лікування.
Я запропонувала молодятам пожити разом з нами. Адже у нас трикімнатна квартира і місця вистачить на всіх. Та син не хоче після весілля жити з батьками.
Він наполягає на тому, щоб ми оформили кредит. Але я розумію, що можливості його виплачувати у нас немає. Одна я такої суми не потягну, а чоловік через стан здоров’я не може працювати.
Та син цього не може зрозуміти. Він каже, що нічим не гірший від свого брата і заслуговує на своє житло. Мені прикро таке чути від рідної дитини.
Єдиним виходом з ситуації було поїхати на заробітки в Італію. Чоловік не підтримав такого рішення. Однак моя двоюрідна сестра вже 15 років там працювала і за цей час встигла купити дві квартири. Лише так я можу заощадити на власне житло для молодшого сина.
Зі старшим сином мої стосунки після весілля погіршилися. Зараз він постійно зайнятий робочими питаннями, а вільний час проводить з дружиною, яка недолюблює нас.
Сумно, що я все своє життя присвятила дітям, а натомість отримала таке ставлення. Зараз мені доводиться важко працювати на чужині замість того, щоб жити у своє задоволення разом з чоловіком. Радію лише від думки про те, що за 4-5 років зможу заробити необхідну суму на квартиру і навіть відкласти трохи на старість.
Чи правильне рішення прийняла жінка?
