Катя з Оленою дружили ще зі школи. Дівчата навіть вступили до одного ВНЗ та жили в одній кімнаті в гуртожитку. Вони майже ніколи не сварилися й завжди вважали, що ніщо не зможе зруйнувати їхню дружбу. А особливо чоловік. Їх зв’язок був набагато важливіший за якісь пристрасні стосунки. Принаймні, так вони думали.
Коли дівчата вчилися на третьому курсі, Олена познайомилася з Павлом. Він був місцевим й навчався в їхньому корпусі, але на іншій спеціальності. Красивий, статний та ще й доволі забезпечений – не чоловік, а просто мрія. Олена вже навіть думала про весілля.
От тільки ближче до завершення навчання вона почала помічати, що ставлення хлопця до неї різко змінилося. Він більше не дарував їй подарунків, не проявляв турботи й навіть побачення став скасовувати. Тут вона й почала підозрювати його у зраді.
Олена нічого не приховувала від Каті, тому одразу поділилася з нею своїми переживаннями.
– Та ну! Мені здається, ти собі просто вигадуєш. Любить він тебе й навряд чи у нього хтось інший є.
– Ага… Бачу я, що з ним щось не так. Точно когось іншого має. Кать, мені треба твоя допомога. Зробиш?
– Я? Що?
– Хочу всю правду дізнатися?
– Хочеш, щоб я за ним шпигувала?
– Та ні.
– А що?
– Хочу, щоб ти запросила його погуляти.
– Я? І як це буде виглядати? Він же знає, що ми дружимо! Це що за нісенітниці ти вигадуєш? Знайди когось іншого.
– Комусь іншому я не довіряю, ще візьме та дійсно забере його в мене. А в тобі я впевнена. Якщо він на тебе клюне, то значить нема у нього до мене почуттів. От і вся відповідь.
– Я тобі вже говорила, що ти ненормальна?
– Ні.
– Ти ненормальна!
– Дякую. То що, допоможеш мені?
– А з чого починати?
– Просто покличеш його погуляти. А коли буде можливість, то запитаєш, що він взагалі до мене відчуває. От і подивишся на його реакцію. А ще, він тобі не подобається?
– Ні.
– Це добре. Але ніяких поцілунків, тому що тоді нашій дружбі кінець!
– Ти така дивна, а як ви потім одружитеся? Як він на мене буде дивитися? Як на людину, яка зовсім не цінує дружби.
– Це ще не відомо, що він там приховує. Може до весілля й не дійде.
– Добре, але пам’ятай, що ти сама на цьому настояла.
Коли Катя написала Павлові, він несподівано швидко погодився зустрітися. Вони доволі довго гуляли вулицями міста та витрачали час на пусті балачки. До головної теми дійти так і не вдалося. Потім хлопець просто провів Катю до гуртожитку й пішов додому.
– Ну що там? Щось цікаве було? – згорала від нетерпіння Олена.
– Та почекай ти. Нічого не було. Я ж не можу йому зразу на шию кидатися та про тебе питати. Може кинемо цю справу, поки не пізно?
– Ні, треба дізнатися всю правду. Він до мене сьогодні знову не прийшов. Сказав, що голова болить, а вона в нього ніколи не болить!
– Йти на друге побачення?
– Так, але не затягуй, а то ще сподобається з ним гуляти!
Коли дівчина збиралася на побачення та про себе думала: “Навіщо це все, а якщо він і справді мені сподобається. Він начебто непоганий, та і я одна. Може він просто набрид Олені, і вона хоче його позбутися?”.
Друге побачення нагадувало перше: звичайні розмови та довгі прогулянки. Проте цього разу Катя зібралася з силами та все ж поставила питання, через яке це все взагалі почалося:
– Павло, а чому ти погодився зі мною погуляти? А Олена?
– Олена, а що Олена? Ти зараз хочеш погратися в хорошу подружку? Совість замучила? – запитав Павло.
– Совість, – трохи розгублено сказала Катя, адже все пішло не по плану.
– Кінець у мене з Оленою, от тільки сказати їй про це я не можу. Не терплю я і жіночі істерики та постійну ревність. Вона ж мені зайвого кроку не дає ступити. Це моя вина, що ці стосунки взагалі так далеко зайшли. От прямо завтра про все їй і скажу!
– В тебе інша є?
– Та немає в мене нікого. Це вона постійно собі щось вигадувала. І ось що, передай їй, будь ласка, від мене послання: “Менше ревнощів, ну бо зовсім з’їла, ні кроку без нагляду, тотальний контроль”.
– Я спробую, але й ти зі своїм кроком не затягуй. Не треба її мучити.
– Я знаю, але ніяк не можу відпустити. Хочу, а чомусь не можу, – хлопець схопився руками за голову. – Кать, а ти мене гуляти запросила, тому що я тобі подобаюсь?
– Ну…
– Катю, сонечко, допоможи мені. Може у нас з тобою щось та й вийде!
– Пашо, я так не можу. Як ти це собі уявляєш? Я дружу з Оленою, а ти виходить просто хочеш мною скористатися й по суті зруйнувати нашу дружбу? Я думала ти добре мене знаєш, щоб таке пропонувати.
– Тоді, я просто тебе не розумію. Для чого всі ці зустрічі? Для чого ти це все робиш?
– Я? – розгублено запитала дівчина. Вона боялась промовити зайве слово, адже про їх з Оленкою авантюрою він точно не мав би знати, а раптом у них все ще може скластися?
Проте Катя більше не встигла нічого вимовити, адже опинилася в обіймах Павла й миттю відчула його гарячі губи на своїх. А потім десь з боку вона почула голос Оленки:
– Ах ти зрадниця! Таки сподобався!
Катя миттю відштовхнула Павла й просто побігла геть. Вона чула сварку подруги з хлопцем, але бачити цього не хотілося. Катя лише сподівалася, що їй вдасться швидко зібрати свої речі та поїхати до того, як Олена повернеться додому.
До речі, вже через декілька днів Олена зрозуміла, що Павло їй зовсім не потрібен. Та й Катя бути з ним не хотіла. От тільки колишню дружбу вже не повернеш…
А ви б погодилися на таку авантюру?
