Ми живемо в такий час, в якому кожен думає тільки про свої проблеми. Здається, що вже не залишилося місця для добрих вчинків. Але хочеться вірити в диво. Герої наступних історій доводять, що у світі ще залишилися добрі люди, які готові ділитися з навколишніми своїм теплом і позитивом.
1. Я раніше від своїх колег з’являюся на роботі. В цей час, поки ще нікого немає, я наповнюю чайники. Велика частина моїх колег приходить на роботу до дев’ятої ранку. За кілька хвилин до їх приходу я кип’ячу обидва чайники. І ось, ще сонні люди приходять на роботу, а тут вже вода гаряченька для кави або чаю готова. У них на душі відразу стає тепліше, та й мені приємніше.
2. Одного разу мій найкращий друг познайомив мене зі своєю дівчиною. Вона виявилася людиною досить своєрідною – з великими губами, вищипаними бровами і зацикленістю на Інстаграмі. Загалом, ні мені, ні нашій компанії вона не сподобалася. В один момент трапилася в моєму житті важка ситуація і знадобилася донорська кров. Я оголосив про це в соцмережах. Багато з людей, яких я вважав своїми друзями, проігнорували моє прохання. Одного разу я з’явився в лікарні і побачив за здачею крові ту саму дівчину. Вона регулярно здавала кров, дарувала подарунки моїй доньці, надавала всіляку допомогу. Так що не поспішайте відразу оцінювати людину за зовнішністю. У важкій ситуації проявляється справжнє обличчя людей.
3. Я стояла на узбіччі дороги, а хлопець на машині зупинився і чекав, поки я пройду. Я не наважувалася, а він посміхався і запрошував мене перейти дорогу. Мені довелося це зробити. А суть в тому, що мені нікуди не треба було, я просто чекала подружку. Але така доброта приємна. А то часто водії летять, не помічаючи нікого навколо.
4. В один з моментів мого життя у мене зовсім не залишилося коштів для існування. Тому мені довелося жити в родині у таджика, якого я майже не знала. Ми познайомилися з ним у маршрутці, водієм якої він працював. В той момент мене виселили з орендованого житла і я розплакалася прямо в маршрутці. Він звернув на це увагу, вирішив дізнатися, що трапилося. Ми з ним розговорилися і він запропонував допомогти. Ну а в мене не було іншого виходу і я довірилася йому. Він привів мене у свою сім’ю, вони нагодували мене, добре ставилися. Нічого не вимагали і ставилися як до гості, з повагою. Ну а складний період в житті пройшов. Зараз все добре, ну а з ним і його сім’єю я залишилася кращими друзями. Я буду вічно вдячна йому за допомогу і людяність.
5. У морозну зимову погоду мене завжди хвилює той факт, що по вулицях бродить безліч бездомних котів і собак, які гинуть від холоду і голоду. Тому у вільний час я намагаюся робити рейди в пошуках бродячих тварин. Я намагаюся погодувати їх, кількох прихистити у себе. Таким чином, я завела кілька кішок і собак. Мій собака під час прогулянки виніс із замету кошеня і приніс його мені в зубах. Ну а тих, кому я не можу дати притулок у себе, я передаю іншим людям, в дбайливі сім’ї.
6. Ця історія трапилася взимку двотисячного року, коли я на своєму старенькому Москвичі пересувався по трасі Одеса-Київ. На вулиці була морозна погода, а грубка мого автомобіля зовсім не справлялася. Фари працюють погано, а зупинитися не можна, тому що бензину мало, а в холодній машині дуже швидко замерзнеш. Була небезпека потрапити в аварію, тому довелося в непроглядній темряві їхати зі швидкістю двадцять кілометрів на годину. І ось в цей момент переді мною виростає величезна фура, яка починає їхати попереду, освітлюючи шлях дальнім світлом. Так ми і проїхали один за одним до самого ранку. Ну а на ранок таємничий незнайомець зник, так що я навіть не зміг подякувати йому за доброту.
7. Коли я був студентом, гроші у мене особливо не водилися. Так що доводилося харчуватися чим попало, іноді сидіти на хлібі і воді. Але ті часи минули, і я зумів пробитися в житті, придбати квартиру з машиною, веду успішний бізнес. Але в пам’ять про ті голодні студентські роки я щотижня буваю в студентській бібліотеці і підкладаю в методички, атласи, підручники гроші. Я не збіднію, а для студента кожна копійка на рахунку. Я знаю це не з чуток.
8. Одного разу в аптеці я побачила, як жінці похилого віку фармацевт міряє тиск. Поки мені пробивали мій товар, на касі почула, що фармацевт пропонує бабусі за свої гроші придбати новий апарат для вимірювання тиску. Вона акуратно поклала його в коробку і не взяла з бабусі ні копійки. Сказала, що оплатить сама. Бабуся була дуже вдячна, та і я зраділа, що ще є такі добрі люди у світі.
9. Мій чоловік є по життю серйозною людиною. Все-таки, працює юристом, а в цій сфері по-іншому ніяк. Але яким було моє здивування, коли одного вечора я побачила мого чоловіка на порозі в озлобленому стані. У нього на руках було кошеня, яке він в мороз знайшов біля нашого будинку. Ще трохи і той би загинув від холоду. Ми виходили кошеня, яке стало нашим домашнім вихованцем. Ну а я розумію, що при всій своїй суворості, в душі мій чоловік добра людина з великим серцем.
10. Якось раз я зі своєю донькою переходив по пішохідному переходу дорогу. Перед нами зупинився БМВ і пропустив нас, ми пішли далі, а по іншій смузі мчала «Лада» на повному ходу. Водій БМВ не розгубився і різко розвернувся, зайнявши собою відразу дві смуги руху, перегородивши дорогу. Ладі довелося різко гальмувати, ну а ми з донькою отримали такий щит. Я до сих пір не можу забути того вчинку. Хто знає, чи зумів би загальмувати водій Лади перед нами, якби ця БМВ не перегородила йому шлях.
11. Хлопець подарував мені величезного плюшевого ведмедя людського зросту. Мені довелося переїжджати з орендованої квартири, відносини з господинею якої у мене, м’яко кажучи, не склалися. Перевозити такого величезного ведмедя в іншу квартиру було складно, а залишати його господині мені не хотілося. У цій ситуації я вийшла на сходовий майданчик і подзвонила у квартиру, в якій жила маленька дівчинка. Я пояснила ситуацію її батькам і попросила допомогти з транспортуванням ведмедика. Вони й не очікували, що ведмідь буде таким величезним. Ну а дівчинка була без розуму від щастя, коли побачила плюшевого ведмедика, який в кілька разів більший від неї. Приємно було бачити щасливі очі дитини.
12. Моя мама є соціальним працівником, тому в новорічну ніч вона отримує інформацію про малозабезпечених сімей нашого району. Вона з татом одягаються в костюми Діда Мороза і Снігуроньки, купують подарунки і йдуть вітати цих діточок. Я пишаюся тим, що маю таких батьків!
13. Під час навчання в університеті я часто їздила в електричці, не оплачуючи за проїзд. Одного разу контролери таки мене зловили і вигнали з вагона. Двері вагонів вже закрилися і поїзд готувався вирушати. Я подумала про те, що мені доведеться провести ніч на вокзалі. І тут двері відкрилися, а машиніст поїзда крикнув, щоб я забігала.
14. У восьмирічному віці я врятував хлопчика свого ж віку, який тонув. Через п’ятнадцять років він знайшов мене і попросив стати хрещеним батьком для його синочка. Сказав, що готовий довірити найцінніше своєму рятівнику. Було приємно, а дружина з моїми дітьми пишалася своїм чоловіком і батьком.
15. На роботу їду на трамваї. В мій напрямок їздить тільки один маршрут. А ось інший їде в іншу сторону, але буває, що направляється в депо на мій шлях. Так ось, коли це відбувається, водій трамвая завжди мені киває, мовляв, сідай.
16. Коли приїхала в банк платити кредиту, побачила, що залишилося тільки одне місце в кінці стоянки. Спробувала вміститися в нього, але не влізла, застрягла серед машин. Ось сиджу і плачу, не знаючи, що робити далі. Біля фасаду банку робочі вели якісь роботи. Вони мене побачили і вшістьох вручну розвернули машину і поставили як треба. Сказали, щоб я не ревіла.
17. Під час поїздки в автобусі було дуже холодно. Я скрутилась клубочком на задньому сидінні, але все одно не могла зігрітися і заснути. Але тут на мене зверху впало щось тепле, я швидко заснула. А на ранок побачила себе накритою курткою, яку мені дав чоловік, а сам він спав в одній футболці.
18. Купили дитині телефон, щоб бути на зв’язку, коли вона в школі. Одного разу прийшла додому з роботи, а мій син сидить заплаканий, каже, що телефон загубив. А на дверях оголошення його рукою написане висить, щоб повернули телефон. За один вечір четверо моїх сусідів прийшли до нас, щоб повернути нібито зниклий мобільник.
19. Коли йшла по підземному переходу з дитиною в колясці, то почула, як там голосно співає музикант. Подумала, ну все, зараз прокинеться малятко моє і буде кричати. А музикант побачив нас і почав зовсім тихенько грати, щоб не розбудити.
20. Познайомилися якось три сестри з мого будинку з хлопцем з дитбудинку. Почав він до них додому часто приходити, його чаєм пригощали. Так ось вони так здружилися, що батьки дівчаток усиновили цього хлопчину! Тепер у них з’явився старший брат, а у нього – любляча сім’я.
Які добрі історії та випадки траплялися з вами у житті?
