Жанна без жалю і докору залишила трьох дітей в дитбудинку. Михайло, Коля і Женя опинилися там через неприязнь до них коханця матері.
– Якщо ви їх не заберете, я залишу їх на вулиці! – Жанна посадила дітей і пішла.
Жанна була заміжня зовсім недовго. Але за три роки шлюбу встигла народити трьох дітей: двійнят Мішу і Колю, і Женю. Її перший чоловік кинув її заради сусідки. Понад два роки вони жили по сусідству з колишньою дружиною. Весь цей час сусідка знущалася над Жанною, жартувала і навмисно робила їх зустрічі регулярними. Все змінилося, коли Жанна знайшла коханця. Іван був звичайним роботягою. Батьків не було, у Жанни теж тільки мати Оксана. Гарною поведінкою та послухом її дочка ніколи не блищала. У школі вчилася з трійки на трійку, технікум не закінчила – народила двійнят. Мати жила за 500 кілометрів і часто навідуватися до доньки в гості не могла. Не могла і знати, що Жанна вирішить кинути дітей.
З самого початку Іван проявляв себе недоброзичливо стосовно хлопчаків. Не приділяв уваги, для нього діти коханої жінки не існували. Нишком ображав старших, глузливо ставився до молодшого. Але його терпінню прийшов кінець, коли діти захворіли. Хлопчаки підхопили бронхіт, і Іван розлютився.
– Я повинен годувати і поїти твоїх замірків, з цим я ще сяк-так змирився! Але витрачати кілька тисяч на ліки? Зроби з ними що-небудь, віддай куди-небудь, інакше мене ти більше не побачиш!
Жанна не придумала нічого кращого, як віддати дітей до дитячого будинку. В її голову навіть не спало на думку, що діти важливіше, найголовніше. Вона забула про все заради Івана. Підписала відмовну і більше про дітлахів не згадувала. Діти провели в дитбудинку більше ніж пів року. Кожен день хлопці чекали маму і лягали спати зі сльозами. Вони були впевнені, що це не назавжди, мама просто ненадовго пішла. Найважче було маленькому Жені.
Оксана не раз намагалася зв’язатися з дочкою, але та спеціально поміняла номер телефону. Жінка хвилювалася за неї і вирішила поїхати в гості. За старою адресою вона її не знайшла. Сусідки підказали, що Жанна виїхала звідти пів року тому, але невідомо куди. Зате знають, що та залишила дітей в дитячому будинку. Містечко маленьке і чутки поширюються швидко.
Оксана була налякана та розлючена. Їй вдалося знайти свою дочку через її подруг, і та підтвердила слова знайомих.
– Так, залишила, а тобі що? Ти мені чим допомогла? Я не хочу все життя бути одна, мені треба своє особисте життя будувати.
Залишити все як є Оксана не могла. Вона почала збір документів і через два місяці забрала хлопчиків до себе. Всі вони називають її мамою. А Жанна в їх житті більше не з’являлася.
Що ви думаєте про такий вчинок матері хлопчиків? Хоч і матір’ю її назвати складно!
