Світлана завагітніла тільки через одну причину – ендометріоз. Не хотіла пити гормональні ліки та спеціальні препарати. Тому такий варіант її влаштовував.
За декілька днів до дати пологів жінка приїхала до лікарні. Охайна, красива та спокійна. От буваєш, що дивишся на деяких дівчат, які будуть вперше народжувати – паніка, істерика, крик та нервовість. А Світлана поводила себе чемно, не привертала до себе зайвої уваги медсестер та відвідувачів. Жінці було 35 років, медична карта свідчила про те, що у неї чудовий організм. Але не було одного документу – договір на пологи у лікарні.
Світлана не хотіла народжувати природним шляхом та вимагала зробити їй кесарів розтин. Однак, лікарі не бачили жодної причини для такої процедури та переконували у зворотному. Вона не хотіла сперечатися та псувати собі настрій. Через декілька годин у жінки почалися перші перейми, тому їй готували палату та все необхідне.
Дитинка народилася здоровою. Була схожа на матір – носик, губи, підборіддя. Навіть не плакала, одразу заснула. Але Світлана навідріз відмовилася навіть глянути на дівчинку. Вона нічого не відчувала до малюка, не хотіла погодувати.
– Я не хочу бачити цю дитину, будь ласка, заберіть її від мене негайно. – попросила вона у медсестер.
Така поведінка всіх дивувала. Невже навіть не хоче потримати на руках своє новонароджене немовля? Лікарі почали перешіптуватися, мовляв, шок після такого процесу, скоро їй стане легше і сама ще буде бігти до люльки.
Однак, наступного ранку ліжко у палаті Світлани було порожнім. Жінка стояла на порозі лікарні, підписувала всі необхідні документи. Не хотіла навіть чути про донечку, хотіла якнайвище втекти від крику дітей та юних породіль. Єдине, що вона залишила – мобільний номер.
– Це батько дитини. Якщо вам так шкода малюка – подзвоніть, можливо, що він захоче його забрати? – сказала байдуже та грюкнула за собою дверима. Під’їхало таксі, декілька секунд – і силует жінки зник з подвір’я.
Світлана дійсно не хотіла залишати собі донечку. Вона не купувала завчасно іграшки, одяг та колиску, великий живіт постійно дратував та заважав. Рахувала дні та години до пологів. Але ні, це не бажання зустріти свою дитину. Думала, що вагітність допоможе їй здихатися ендометріозу.
У молоденької медсестри, яка тоді приймала всі папери у жінки, тремтячими руками взяла листочок. Старша лікарка відмовляла, мовляв, батько ще гірший за матір, і краще зателефонувати до органів опіки та передати малюка до дитячого будинку. Однак, дівчина уважно набирала цифру за цифрою, щоб не помилитися та натиснула на кнопку виклику.
“А що йому казати? Я навіть не знаю, яке у нього прізвище? Скажу пан Роман. А як пояснити, що є дитина? Ой, можливо я дарма!” – думки роїлися і не було жодної відповіді на запитання. Однак, коли у слухавці почулося грубе “Алло, слухаю”, то медсестра без запинання та пауз пояснила всю ситуацію.
Через 30 хвилин Роман стояв на порозі лікарні та підписував всі необхідні папери. У нього тремтіли руки, калатало серце та піт стікав по лобі. Буквально годину тому він ремонтував на заводі станок, а тут бац – і він тато. І у нього є маленька донечка!
Світлана зустрічалася з Романом декілька тижнів, познайомилися у спільній компанії на морі. Короткочасна курортна інтрижка, навіть адресами та мобільними номерами не обмінялися. Правда, чоловік намагався вийти з жінкою на зв’язок, адже закохався і хотів якось розвивати стосунки далі. Та вона заблокувала його номер у телефоні та заборонила друзям щось розповідати.
Без жодних сумнівів та вагань він розповідав лікарям, що готовий взяти дитя додому. Обіцяв, що буде дбати про немовля та давати йому все необхідне. Нехай у нього нема Світлани, але дитинку він не хоче нікому віддавати! Звісно, що судового процесу та усиновлення йому не уникнути та і це дуже клопітка паперова тяганина, але всі були впевнені, що з нього буде хороший батько.
Здається, що по його щоці пробігла скупа сльоза, а очі блищали від щастя, коли взяв на руки маленьку донечку. Вона солодко спала і здається, що трішки посміхалася.
На вашу думку, чоловік зможе впоратися з труднощами батьківства?
