Син з невісткою приїхали до мене, вручили ключі від двокімнатної квартири і повезли до нотаріуса – оформляти.
Я була проти.Це надто дорого.
– Для чого ви робите такі подарунки? Мені не зручно. Я не зможу його прийняти.
– Мамо, це ж від щирого серця. Ми допомогти тобі хочемо. Вважай, що це прибавка до пенсії. Як не захочеш там жити – заселиш квартирантів – говорив син.
Я тільки-но вийшла на заслужений відпочинок. Отримала три пенсії. Звичайно, вони були маленькі. Але я не жалілась. Що маємо, те маємо.
З невісткою стосунки у мене були, мов на гірках. То ми варимось, то любимось. Ми довго притирались одна до одної. Але останнім часом ніби усе було спокійно.
Сваха дізналась про щедрий подарунок дітей і одразу зателефонувала мені, вітала. Але чула у її словах нотку заздрощів..або мені здалось? Потім вона вирішила похвалити себе:
– Отже, я хороша мама, бо добру дочку виховала, якщо вона не проти таких подарунків. Але, знаєш, свахо, я би таки відмовилась від квартири і залишила її онуку – підмітила сваха.
Пів ночі я не могла заснути, думала, що робити. Зранку прокинулась і зателефонувала до онука. Він у мене хлопчик вже дорослий, скоро 16 буде. Спитала, чи він не буде проти, як я квартиру на нього переоформлю. Як дівчина у нього з’явиться, не додому батьків буде водити, а в своє власне житло.
– Бабусю, ти не хвилюйся! Я собі на житло сам зароблю! Не потрібно нічого на мене переписувати – говорив внук.
Ніхто не хотів квартиру. Та й мені без неї було простіше. Не хотіла сварок через майно на старості літ. А відчуваю серцем, вони будуть.
Дядька мого..От 15 років як уже нема. А діти його досі не спілкуються, бо не змогли його майна між собою без сварок розділити.
От одні лиш сумні історії на думку припадають.
Діти подарували мені цю квартиру. Потурбувались про стареньку. А мене щось мучить, ніби винна їм щось.
Не можу спокійно прийняти такий дорогий подарунок.
Згодом сином знайшов мені квартирантів і платня оренди приносила мені в рази більше доходу, ніж пенсія.
А ви б змогли прийняти квартиру у подарунок?
