Жінка не довго обирала з ким їй провести новорічну ніч. Оскільки з Анатолієм було дуже нудно, то очевидно, що її супутником став телевізор.
У цей метушливий період в неї було багато справ, тому вона вирішила замовити продукти онлайн. Взяла цукерки, шампанське, фрукти, а в бонус отримала крихітну ялинку.
Пролунав дзвінок домофона, але протягом десяти хвилин кур’єр так і не піднявся на її поверх. Жінці довелося спускатися вниз.
Двері в під’їзд відчинені, а перед ними сидить чоловік, років тридцяти п’яти. Я нагадала йому, що він мав би принести замовлення у квартиру, але натомість кур’єр почав скаржитися, що ніхто не слідкує за голольодом на ганку, а він послизнувся і впав.
Жінка відповіла, що це не її обов’язки, а ЖЕКу. Туди хай і звертається.
Та чоловік не вгавав. Він сказав, що біля свого під’їзду він інколи самостійно прибирає, якщо двірник з цим не справляється. І нічого, руки не відвалилися.
У відповідь жінка уїдливо сказала, що рада за нього і хотіла підійматися назад, коли побачила, що чоловік ледве підвівся і шкутильгав.
– Давайте я вам допоможу, бо ви не заведете машину самостійно, – раптом мовила вона.
– У мене ще 5 замовлень Це займе приблизно три години. Хіба ви не маєте інших справ?
– Яке вам до цього діло? – відказала вона. Корзину я залишу на задньому сидінні, але нагадайте мені, щоб я її потім забрала додому.
Жінка сіла в новеньку “Хонду”.
– Бачу, що кур’єри непогано заробляють. Може і мені податися до вас?
– Ви не витримаєте нашої конкуренції. Мене, до речі, Артемом звати.
– Марія.
Вони відправилися в дорогу. Потрібно було доставити м’яку іграшку хлопчикові в подарунок від бабусі, великий пакет дивної форми для літньої пари, три товсті книги якомусь професору і букет ніжних хризантем молодій дівчині.
– Оце ми накаталися. Вже десята година! Дякую, що виручили мене, – відказав Артем. – Пропоную вам підвезти мене додому, а потім машина нехай у вас у дворі постоїть. Я завтра когось пришлю за нею.
– Гаразд, – відказала Марія. – Мабуть, сім’я вже чекає на вас.
– У мене лише кіт. Не думаю, що він сильно сумує за мною.
Надворі падав сніг, а на лавці сиділа самотня бабуся.
– Чого ж ви тут сидите? З вами все гаразд?
– Так. просто вийшла подихати свіжим повітрям. Надоїло у телевізор дивитися.
– Бабую, а з якої ви квартири? А звати вас як? Янкевич Антоніна? Оце зустріч! Уявляєте, вам посилка. Жодної помилки не може бути.Тут продукти всякі і ялинка. Самі зможете занести чи вам допомогти?
Старенька зняла рукавиці і взяла посилку.
– Це, мабуть, синочок мій. Листи писати не вміє, але пам’ятає про мене.
Тим часом в Артема задзвонив телефон.
– У мого друга дочка народилася! – радісно гукнув він після розмови. – Маріє, а у вас є щось вдома, щоб святковий стіл накрити? Ні? Тоді гайда до мене! Будемо святкувати. Ви ж не зможете мені відмовити. Чи мені на лавочку сісти, щоб ви мене пожаліли?
Ось як потрібно робити добро і зустрічати новорічні свята.
А ви часто робите безкорисливі добрі вчинки?
