Тетяна за 20 років заміжжя майже не працювала. Андрій добре забезпечував їхню сім’ю, турбувався про дружину та дітей. За ним, вона була, мов за кам’яною стіною.
Жінка ще працювала трохи до народження дітей, а після стала домогосподаркою.
Декілька років тому Андрія не стало. Гроші закінчувались, діти просили теж матеріальну допомогу. Тетяна вирішила їхати в Італію на заробітки зі своєю сусідкою.
Та вже їздить туди 10 рік, дім вибудувала великий, ремонти поробила. А Тетяні потрібні гроші були старшій дочці на весілля. Вона саме заміж збиралась. Потім допомогла молодій парі з житлом.
Так провела там два роки. Вже ніби і думала повертатись додому, та молодший син заявив, що одружуватись хоче. Знову все спочатку. Жінка відчувала, починає сили свої втрачати.
Свій ювілей 50 років Тетяна відсвяткувати планувала в Україні. Про свій приїзд дітям нічого не говорила. Хотіла сюрприз зробити. Заодно з невісткою познайомитись, внука побачити. Дочка вже первістка вродила.
Тетяна вже, коли сідала в автобус, який віз її прямо на Батьківщину, подзвонила дітям зі звісткою про приїзд.
Вони сказали, що її зустріти не можуть, бо їдуть зараз з друзями на тиждень відпочивати в Одесу. Жінці стало дуже прикро. Невже для них той відпочинок важливіший за рідну матір, яку вони не бачили вже майже 5 років?
Тетяні довелось самій тарабанити важкі сумки. А вона понабирала гостинців, смаколиків, подарунків, дітей здивувати хотіла. Та їм, здається, цього просто не потрібно.
Своє день народження жінка відсвяткувала сама. Діти лиш подзвонили і привітали. Та вони не знали, що робиться у матері на душі. Краще б вона взагалі не поверталась!
В роздумах жінка провела цілий тиждень, поки діти не повернулись. Вона твердло постановила, що назад в Італію не поїде. Житиме тут. Сину з невісткою дозволила залишитись у своєму домі, адже їхня квартира ще будується.
Але діти вже дорослі, можуть заробляти самі, досить вже на маму надіятись!
Собі роботу якусь Тетяна і тут знайде, їй вистачить аби світу дожити.
А як ви гадаєте, жінка правильно вчинила?
