Василю доводилось важко працювати в Польщі. Він вирішив поїхати на заробітки, аби мати змогу дітям навчатись в університеті. Хоч жили вони небідно, за сільськими мірками. Але Василь хотів для своїх нащадків кращої долі.
Дружина займалась господарством та виховували синів.
В Польщі знайти роботу Василеві допоміг його односельчанин, який уже 8 років там живе. Працював на заводі. Недалеко гуртожиток – там і ночував. Керівництво було хороше – зарплату платили вчасно.
Перша зарплата була у євро. Чоловік аж розгубився, як взяв гроші в руки. Хотів скупити усі товари в магазині. А що? Міг собі дозволити.
Частину грошей одразу переказав рідним на Україну. За рік назбирав достатню суму на хороше майбутнє для дітей. Уже й зробив карту побиту, яка дозволяла залишатись на довший період за кордоном.
Василь вирішив: залишиться ще на рік, адже гроші розійдуться швидко, а витрат достатньо. Потрібно збирати ще.
За цей час дружина вдома поробила ремонти, купила нову техніку та меблі. Старший син вивчився і одружився. Святкували весілля за гроші зароблені Василем. А чоловік і далі сидів у Польщі..
Йшов час. Ось уже й молодший син одружується. Василь вирішив, що цього разу поїде додому. Він і так пропустив багато років життя своїх дітей. До того ж з дня на день старший чекав на первістка. Треба онука побачити.
Василь накупив гостинців з Польщі і радісний повертався додому. Рідним хотів зробити сюрприз – тому нікому не сказав про свій приїзд.
Чоловік нетерпляче очікував зустрічі з рідними, йому було дуже цікаво, як вони відреагують на його повернення.
Він їхав і уявляв: як вони зібрались великою дружною сім’єю, дружина накриває на стіл, він розмовляє з синами. Так тепло йому стало на душі від цих роздумів.
Та ж насправді усе вийшло зовсім по-іншому.
Василь зайшов в будинок, на кухні нікого. Зі спальні виходить напівоголений чоловік, а за ним дружина Василя у одному халатику. Чоловік мовчки вийшов з хати. Не сказавши ні слова, пішов до своїх батьків, які жили недалеко.
Вони ж розповіли йому, як його дружина жила усі ці роки. Про те, що коханця завела ще два роки тому, та діти не знають за нього. Не говорила їм. І вони мовчали. Не хотіли лізти. І Василькові боялись сказати, щоб не боліло його серце на чужині. Там і без того важко!
Як ви розцінюєте вчинок Василевої дружини? Чи заслужив чоловік таке ставлення до себе?
