Одного разу я на вихідні вирішила поїхати до бабусі у село. Зранку розбудила сина, зібрала деякі речі та вирушили разом на автовокзал. Матвію тоді було тільки шість років, але всі думали, що йому 8 років. А те й більше, тому часто я доплачувала за нього у транспорті. Богатир у мене росте!
Цього разу дорога була довгою, їхати до села приблизно дві години. Тому купила для сина квиток на окреме місце і на всякий випадок показала водієві.
– Гляньте, будь ласка, ось два квитки. Я та мій син.
– Гаразд, бачу, що все у вас в порядку. Прошу пройти у салон та зайняти свої місця.
Ми сіли на передні сидіння, адже там зручно – не трясе, нема поганого запаху та і виходити легко, нема натовпу. Синочок попросив сісти біля вікна, адже цікаво було – а що там у дорозі він побачить?
Рушили. Тільки виїхали з міста та ось – перша зупинка. При тому, що незапланована. Біля якогось села нас зупинила жінка. Зайшла в салон без квитка, просто дала 10 гривень водієві за проїзд.
Хоча вільних місць у салоні було вдосталь, вона зупинилася біля мене та штовхнула у лікоть:
– Жіночко, посадіть собі дитину на коліна, я сісти тут хочу!
– Вибачте, але у мене на ці місця є квитки, які я придбала на касі на вокзалі. Пройдіть далі, там є ще вільні місця – чемно та спокійно відповідаю.
– Та мені все одно, я також щойно заплатила за проїзд гроші, якщо ви ще не бачили. Я хочу сісти саме тут! – вже на підвищеному тоні відповідає мені пасажирка.
Тоді вже водій попросив жіночку пройти далі, адже декілька вільних місць у салоні й правда було. Однак вона вперто стояла біля мого сидіння та кричала на весь салон, що має право сидіти саме тут!
Тоді вже інші пасажири, які разом зі мною заходили в автобус, почали просити жінку пройти далі. Адже ніхто не хотів слухати всю дорогу крики. Та і навіщо робити проблему через якесь місце? Позаду мене одразу було вільне сидіння, чому вона туди не сяде?
Я намагалася не реагувати на образливі слова та лайку від пані. Та і не хотіла при синові сваритися. Ще подумає, що його мама така сама скандалістка.
– Негайно поступися мені місцем! Я старша жінка!
– Я ж вам сказала декілька хвилин тому, що це моє місце та у мене є квиток. Я не буду вам поступатися місцем чи брати дитину на коліна. – навіть не обертаюся до неї обличчям. Повернулася до сина та показую йому дерева, які він бачить у вікні. Не хочу йому псувати таку поїздку. Та і налякатися може через крики якоїсь неадекватної.
Тим часом автобус зупинився, щоб взяти інших пасажирів. Однак, жіночка стояла біля мене і не хотіла пропускати людей до салону. Тоді вже почав гудіти весь автобус.
– Що за безлад? Негайно дайте пройти до салону, мені треба терміново їхати!
– У мене має бути пересадка скоро, я не хочу запізнитися!
– Хто там не дає пройти до салону?! У мене є квиток, я пасажир! Пропустіть!
– Не затримуйте рейс, автобус вже запізнюється на декілька хвилин!
Тоді вже нерви водія вибухнули. Він зайшов до салону автобуса, мовчки виніс речі нахабної пасажирки та випровадив її геть.
Потім ми рушили. Всі мовчали, водій навіть не вмикав музику чи радіо. Однак пасажири видихнули з полегшенням – нарешті ніхто не кричить. Хтось спав, читав книгу, а я з Матвійком далі дивилася у віконечко та розповідала про природу.
Раптом мене хтось штурхнув у сидіння та передали гроші.
– Це оплата для зіпсованих нервів водія, – шепнули мені.
Дійсно, вона хоча і заплатила, але то були 10 гривень. Ясно, що хотіла проїхати так “зайцем”. Я докинула ще декілька гривень. Стала з місця та передаю водієві.
– Це за ту пасажирку. Насправді вона ж вам недоплатила.
– Спасибі. Цю поїздку я запам’ятаю надовго. Буде мені уроком – відповів шофер.
Коли ми виходили, то чоловік допоміг нам винести речі з багажника. Матвійко вже поспішав до бабусі.
Ви коли-небудь були свідками такої ситуації? Що б ви порадили зробити нашій героїні?
