Ми жили в одній квартирі зі свекрухою майже 9 років. Спершу з чоловіком Олегом планували після весілля купити власне родинне гніздечко, але грошей було обмаль. Ще й Олена Василівна почала хворіти, навіть з ліжка важко підіймалася. Тому ми переїхали до старенької додому, щоб доглядати за нею. Олег був її єдиним сином, а чоловіка давно не стало. Однак, щодня я чула докори та лайку. Пані Олена не цінувала мою допомогу.
Я дивилася на неї та сподівалася, що ніколи не перетворюся на таку сварливу свекруху. Буду любити та шанувати молоду невістку. У нас був синочок Миколка. Та потім життя так закрутилася, що ні свекрухи, ні Олега у мене не було. Залишилася тільки я, Микола та велика квартира.
Йому тоді було 20 років, коли одного дня привів додому Ірину та сказав, що вони скоро одружаться. Я щиро раділа за сина. Тим паче, що вони хотіли жити зі мною разом. Дівчина здалася мені красивою та привітною. Намагалася їй допомагати з дітками, часто виконувала за неї всю брудну роботу. Однак, згодом Іра почала сприймати мою поміч як належне. Швидко розслабилася та стала лінивою.
Декілька місяців тому я забрала свою стареньку матусю з села до квартири. Вона вже літня людина, важко самій по господарстві поратися. Раніше вона жила з моєю сестрою, але її не стало. Тому не хотіла, щоб матуся на старості років проводила дні на самоті. У мене затишна квартира, правнуки підросли та разом веселіше жити.
Але моя невістка категорично була проти. Мовляв, від старенької погано пахне, вона багато просить їсти та ще й гроші на ліки для не треба давати. Навіть часто зі старенькою сварилася, бо вона надто голосно сопіла вночі. Мені було образливо, що Іра ось так погано ставиться до моєї мами. Могла б вже з ввічливості до такої літньої людини спокійно говорити. Тим паче, що всі гроші на забезпечення мами я давала зі своєї пенсії. Якось вона прийшла до мене на кухню:
– Я не можу так жити. Краще продати цю квартиру та поділити гроші порівно. Ви собі з бабусею будете жити, а ми з дітками окремо. І всі задоволені!
– Іро, але ж ти розумієш, що не вистачить грошей. Кожному дістанеться хіба що по кімнаті і все!
Дівчина на мене тоді дуже образилася та навіть не розмовляла. Удавала, що я порожнє місце. А потім почала Миколі на мене скаржитися та вмовляла переїхати на орендовану квартиру. Не можу сказати, що він каблук чи матусин синочок, але часто намагався нас помирити та знайти компроміс. Але, чомусь, цього разу послухав Іру. Зібрали всі свої речі та переїхали геть.
Тоді мені немов легше стало. Ніхто не бурмотів, не кричав. Я гуляла з матусею щодня у сквері біля будинку, готувала для неї смачні страви. Від знайомих друзів дізналася, що Іра вагітна і зараз не працює. Всю родину на своїй спині тягне мій син. Виходить, що крім плати за квартиру та комуналку, він ще має відкласти на малюка певні заощадження.
Іра з Колею прожила разом на орендованій квартирі до народження третьої дитини. А потім почала звинувачувати чоловіка, мовляв, це його була ідея переїхати від мами на орендовану квартиру. Вимагала подзвонити до мами та попроситися назад.
Звісно, що я дуже люблю свого сина та його родину. Але не хочу більше приймати таких “любих” гостей. Раніше Ірина так нахабно поводилася зі мною та старенькою бабусею, а зараз назад хоче? Ні, не дозволю. Вони вже люди дорослі, от нехай самостійно вирішують свої проблеми. Можливо, невістка з часом визнає, що була не права та попросить у мене вибачення. Треба було раніше думати перед тим, як зі мною сваритися!
Свекруха правильно вчинила? Ви погоджуєтеся з її думкою? Чому?
