Народження п’ятірні – це неабияка рідкість. До того ж вагітність п’ятьма дітьми не була результатом штучного запліднення. 37-річна Оксана Кобелецька створила високий інтерес до цієї події. Весь Одеський перинатальний центр чекав на поповнення в її сім’ї.
Жінка поділилась своїм шляхом.
Пам’ятним і переломним став день першого УЗД. Все було як у всіх. Жінка лежала і чекала поки їй скажуть: хлопчик чи дівчинка. Та лікарка, глянувши на екран, зробила здивований вигляд обличчя. Оксана уже настрашилась, що щось не так.
“-Та коли вона вголос почала рахувати кількість плодів, я не знала як реагувати” – говорила жінка.
Проте Оксана з чоловіком твердо вирішили виношувати дітей. Лікарі говорили, що необхідна мінімальна вага 900 грамів, аби вони змогли їх виходити. Медичні працівники були захоплені цією подією, але водночас стурбовані – у них не було необхідної кількості обладнання. Дитяча реанімація не була розрахована на таку велику кількість дітей одночасно.
Оксана трималась до останнього і аж на 31 тижні їй зробили кесарів розтин. Пологи пройшли швидко, буквально декілька хвилин. А вага дітей набагато перевищила очікування. Найменша дівчинка мала 1190 грамів, а найбільший хлопчик 1810 грамів.
Перинатальний центр підготувався до цих пологів: привезли обладнання з інших лікарень, організували 5 реанімаційних бригад.
Держава сім’ю вигородила п’ятикімнатною квартирою за унікальний випадок.
Оксана розповіла про усі аспекти догляду за п’ятірнею.
Після народження дітей потрібно було одразу організувати чіткий режим. Їх потрібно було годувати по 8 разів на добу. Відхилишся від часу і уже починаються колективні істерики.
До 6 місяців у них було 6-разове харчування, чітке денне гуляння і нічний сон, коли сплять всі разом. А вдень їх не вкладали: хтось грався, хтось спав. Після купання, орієнтовно о 9 годині, вони їдять, через пів години після прийому їжі засинають.
Жінці дуже допомагали чоловік та її мама. Вони були поруч з нею. Допоки дітям не виповнилось пів року. А тоді чоловік зібрав усі свої речі і забрався.
“Ще до народження у нас з чоловіком було не все гладко – зізналася жінка – а після стало ще гірше. Тому розлучення було неминучим. Я не шкодую і не засуджую його. Все сталось, так я і мало бути.”
Мама стала надійною підтримкою Оксани. Вона захищала від проблем, стресів і змушувала вірити, що все буде добре. А її впевненість давали сил Оксані.
Оксана виношувала дві пари однояйцевих близнюків. Ще під час вагітності вона переживала, що буде плутати дітей, а в старшому віці вони будуть маніпулювати цим. Проте після народження вони видихнула з полегшенням – діти мали відмінності, які допомагали їй розрізняти їх між собою. Проте довгий період Оксана могла плутати імена дітей. Вона навіть вішала пов’язочки з іменами дітям на ручку.
Старша дочка Оксани Аліса, зізналась, що братиків і сестричок кличе, як вийде. Важко запам’ятати і вона інколи їх плутає.
Зібратись на прогулянку було неабияким випробуванням для Оксани. Їй потрібно було одягти п’ятеро дітей, зібратись самій, розкласти візки. А ще старша донька інколи вередувала, їй також потрібно було приділити час.
Оксана на прогулянку обрала один візок для трійнят, а інший для двійнят. Взагалі, візки для п’ятірні існують, проте вона одразу відкинула такий варіант. Оскільки він не дуже маневровий і громіздкий, у двері не всі пролізе, ліфтом не піднімешся. В машину не складеш і не запхаєш. Загалом безліч мінусів.
Жінка дотримувалася певного обряду вкладання спати. Проводила однакові заспокійливі маніпуляції щодня перед сном, а саме:
– ванна з теплою водою;
– переодягання;
– пляшечка з сумішшю;
– ліжечко — у кожного своє, зі своїм улюбленим пледом, але без іграшок.
Оксана одразу після народження почала шукати няню для дітей. Її наявність була їй просто необхідно. Ну неможливо впоратись з такою кількістю дітей самій.
“Жінка, яка допомагає мені з дітьми просто чарівниця – казала жінка – Вона багато чому навчила мене і навіть мою маму”.
Харчування у дітей також мало свої нюанси.
“Після 6 місяців дітей почали пригодовувати. Спершу давали кабачок, згодом додали цвітну капусту – їм дуже сподобалось”.
Солодощі їм заборонені і дотепер. Максимум, який мама їм дозволяє – це пастила або натуральний мармелад.
Діти подорослішали, у них встановлений режим харчування. Сніданок о 8 годині: переважно завжди це каша. Обід о 12 годині. Тоді сон. Після нього перекус. І вечеряють діти о 19.00. Вони звикли і їм так зручно.
“А ще вони можуть з’їсти нескінченну кількість полуниці та бананів”.
Оксана дуже б хотіла подорожувати з дітьми по різних країнах. Проте поки вдалось побувати у декількох точках Одеси. Проте і це вона вважає досягненням.
Оксана радить розвивати дітям велику моторику: давати їм можливість побігати, пострибати, погратись на майданчику, поїздити на велосипеді.
Також жінка говорить, що краще чимдовше не давати дітям планшетів, телефонів, ноутбуків. Менше істерик щодо випрошувань гаджетів.
Оксана розповіла, що бути мамою п’ятірні це:
– Множити у своїй голові усе на 5.
– Не зважати, що усі на вас оглядаються, коли ви на вулиці.
– Професійно падати на підлогу, якщо одна дитина попросилася на руки. Все одно решта через секунду зроблять те саме і взяти всіх вийде тільки в такому положенні.
– Розвивати периферійний зір, бо потрібно одночасно вслідкувати за 5 дітьми.
– Накручувати себе, що дала не достатню кількість уваги комусь.
– Чекати, що у ночі хтось заповзе у твоє ліжко.
– Знати, що життя уже ніколи не буде нудним.
Як ви гадаєте, бути мамою п’ятірні – це велике щастя чи тяжка ноша? Ви б наважились виношувати таку кількість дітей?
