Я з чоловіком жила у його батьків після весілля. Він у них єдиний син, а будинок в них великий, тож місяця усім вистачило.
Зі свекрами мені дуже пощастило, та я це зрозуміла лише згодом.
У нас народилась донечка. Бабуся і дідусь дуже нам допомагали перший час. Потім я відправила дитину садок, а сама пішла працювати.
Чоловік уже охолов до мене, не цікавився сімейним життям, дитиною займався все менше.
Після роботи з магазину я поверталась з важкими сумками, адже потрібно було закупити продуктів. Мене зустрічав і допомагав їх нести свекор. Та мені так хотілось, щоб це робив мій чоловік.. А він в цей час просто сидів в телевізорі.
Невдовзі я отримала пропозицію на роботу за кордоном. Їхати потрібно було аж в Іспанію. Це була хороша можливість рухатись кар’єрними сходами, я б мала дуже хорошу зарплату. Я довго думала, що робити.
Порадилась зі свекрухою. Вона сказала, щоб я могла бути спокійна, онучку вони приглянуть, я можу їхати.
Чоловік і так хотів розлучитись зі мною, і вони це бачили, просто мені нічого не казали.
Та я знала, у нього точно є інша.
Свекрусі я довіряла, як власній матері. Тому з тяжким серцем, що покидаю свою дитину, але з розумінням того, що вона залишається у надійних рухах, я поїхала.
Я цілих 5 років прожила у Іспанії. Там знайшла хорошого чоловіка, ми придбали квартиру, я назбирала непогану суму, щомісяця при тому висилала гроші додому.
Мені потрібно було приїхати до України,врегулювати питання з розлученням. І звісно, забрати донечку до себе. Я чекала на другу дитину, тому саме збирались у декретну відпустку, а Елічку потрібно було до школи віддати.
Мій теперішній чоловік з радістю прийняв дочку від першого шлюбу в сім’ю, любив її, як рідну.
Відтоді, я кожного року на Різдво та Великдень приїжджаю з внучкою до свекрів на Україну в гості. Вони для мене рідні люди, не можу їх обділити своєю увагою.
Хоч я і не разом з їхнім сином, та вони не картали мене за це, не обурювались. Розуміли – це не моя провина.
Та завдяки їхній допомозі і підтримці, я змогла налагодити своє особисте життя.
Я і досі матеріально їм допомагаю, оскільки маю таку можливість. Добро їхнє ніколи не забуду. Щаслива, що житя звело мене з ним.
А ви б спілкувались зі батьками колишнього?
