Мені потрібна чиясь порада, адже справа не проста. Надіюся, що хтось зможе мене зрозуміти.
Зараз мені 60 років, а дружині – 57. У нас є дорослий син, який 5 років тому одружився і переїхав. Здавалося, що ця подія дозволить нам з жінкою стати ближчими. Та ніхто не думав, що станеться все навпаки.
Лише згодом ми зрозуміли, що крім сина нас більше нічого не об’єднувало. На той момент ми жили в місті і я запропонував переїхати в село. Мовляв, купимо будинок і заведемо господарство. На це дружина не погодилася, але нічого не мала проти дачі, де можна було б літом відпочивати. На тому й зійшлися. Однак їй зовсім не приносило задоволення порпатися в грядках і доглядати за господарством.
Саме тому вона виправдовувалася слабким станом здоров’я і відсутністю сил, щоб цілими днями в будинку дивитися серіали. Вийшло так, що наше спілкування звелося до мінімуму. Ми зранку разом снідали, а потім кожен йшов займатися своїми справами.
Осінню ми повернулися в місто. Дружина категорично заявила, що ноги її на дачі більше не буде. Адже їй там скучно, а тут і подруги, і телевізор більший. Мені ж навпаки було в місті дуже скучно, тому ми посварилися. Слово за слово і дружина сказала:
– Якщо ти так хочеш, то їдь туди сам і будь там скільки влізе!
А хто я такий, щоб перечити? Вирішив поїхати туди на всю зиму. Дружина регулярно до мене телефонувала, але жодного разу не приїхала провідати. Від перебування на дачі я отримував величезне задоволення. А згодом трапилося те, що перевернуло моє життя.
Я закохався.
По сусідству живе самотня жінка. Їй 50 років. Ми з нею прекрасно ладнаємо і багато спілкуємося. Для мене вона просто ідеальна. Однак як чоловіка сусідка мене не розглядає, бо я одружений з іншою.
Та від її доброго серця моє тануло ще більше. Жінка постійно приходила до мене в гості, щоб допомогти з готуванням чи прибиранням. Часто вечори ми проводили за чашкою чаю. У знак подяки я дарував їй невеликі подарунки та букети квітів. Як тільки починав розмову про серйозніші наміри, то одразу чув відмову.
Останньою краплею в стосунках з дружиною стало те, що вона не приїхала на мій день народження. Сказала, що погано себе почуває. Я ні не засмутився, ні не здивувався. Це свято я відмічав із сусідкою. Ми посиділи за столом, а потім вона залишилася в мене на ніч. Цього дня почалися наші романтичні відносини.
Від тоді пройшов не один місяць. Ми з сусідкою продовжуємо зустрічатися і переховуватися від сторонніх. З дружиною я спілкуюся рідко. Та чи довго так може продовжуватися? Адже по селі починають ходити чутки.
Я б хотів одружитися з сусідкою. Вона не проти. І дружині було б байдуже. Єдине, чого я боюся – це осуду оточуючих.
Мені не хочеться втратити друзів, сина і посваритися з дружиною. А ще переживаю за подруг сусідки, які можуть засудити її вибір. Назвуть розлучницею, а та буде зайвий раз переживати.
Та ще більший страх є стосовно того, що це рішення виявиться помилкою. Наважуся розлучитися, одружитися вдруге, а щасливішим так і не стану. Хоча так хочеться кінець своїх днів прожити із задоволенням.
А що б ви могли порекомендувати чоловікові в такій ситуації?
