Мабуть, ви колись переглядали старі фото й дивувалися – а чому люди на портреті не посміхаються? Відповідь досить проста. На той час вважали посмішку не солідним виразом обличчя. Також тоді не у всіх були гроші на послуги стоматолога. Однак, це ще також технічна причина. Звісно, що у той час не існувало таких хороших та новітніх камер, які б могли за лічені секунди зробити світлину на пам’ять. Майже 100 років тому заради одного фото потрібно було позувати декілька хвилин та сидіти непохитно.
Наприклад, для першого у світі апарата витримка становила майже 8 годин. Ви можете це уявити? Однак, у 1836 році процес полегшився завдяки дагеротипії від французького художника Луї Дагеро. Тоді витримка становила всього-на-всього 15 хвилин.
Але важко навіть стільки хвилин сидіти непохитно, ще й посміхатися у камеру. Люди, які стояли на фото, часто клали руку на стілець чи людину поряд не просто так, ось як на цьому фото:
Жінкам було досить важко стояти, тому вони поставили свою руку на подругу, яка сиділа на кріслі.
Також досить цікавий метод був у фотографуванні малюків. Мами часто “маскувалися”, щоб у кадрі була тільки дитина:
Або ось ще декілька прикладів:
Чесно кажучи, від деяких фото стає навіть моторошно:
Для чого вони це робили? Просто малюк не міг сидіти самостійно на кріслі, боявся камери та незнайомого фотографа або просто міг заплакати й таким чином зіпсувати все фото. Тому матусі придумати таку хитрість:
Звісно, що тоді про існування такої програми, як фотошоп, ніхто навіть не здогадувався. Але пропоную вам глянути на тогочасний метод редагування знімків:
Ні, це не зіпсоване фото чи невдалий кадр. Ось ще:
Тоді молоді жінки спеціально просили фотографа замалювати їх обличчя на спільному фото. Всього-на-всього ставили за допомогою чорнила пляму на обличі:
Думаю, що інколи замість матері у кадрі була нянечка або служниця, яка власне й тримала малюка:
Або ж могли замалювати навіть весь силует:
Ось така цікава історія у цих знімків!
А вам сподобалися такі фото?
