Галина бідкалася – зима на носі, а у її сина Сашка нема курточки теплої. Так виріс, що одяг ледь защіпається, а грошей обмаль. Ще й зарплату вкотре затримали.
Від таких поганих думок її перервала колег Оленка:
– Ну а ти що робитимеш у цю суботу?
– Не знаю. Хочу поїхати до Марини Павлівни, вона казала, що на городі справ багато, відповідає Галя.
– Я тебе, чесно кажучи, не розумію. Ти з її сином майже 10 років тому розлучилася, а досі до свекрухи їздиш та допомагаєш!
– Розлучилася я з її сином, ти правильно говориш. Але пані Марина також бабуся для мого сина Сашка. Тому і їздимо до неї у гості в село, тим паче хлопчику там дуже подобається. Не можу я кинути стареньку бабусю напризволяще.
Тоді Сашкові ще навіть рочок не виповнився, коли чоловік Петро пішов геть з родини. Мовляв, знайшов собі кращу жінку.
Тільки пані Марина не відвернулася від дівчини. Щовихідних приїздила з гостинцями – свіже молочко та сметанка, домашні овочі з городу. Дівчина досі згадує, як старенька бабуся розкладала у її холодильник пиріжки та діставала великі слоїки й консервації.
Тоді була субота, 8 ранку. Син радісно тупцював – їде у гості до бабусі. Вони сіли на першу маршрутку до села. Галинка зібрала на городі останні овочі, бур’ян виполола, трішки дрів нарубала, щоб старенька мала чим грітися.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Пані Марина сиділа на кухні та довго розглядала папку з документами. Перевіряла кожен папірець, довго все розкладала по файликах.
– Ну де ж воно? Нарешті, знайшла, ось, тримай, – сказала свекруха та підсунула дівчині у руки якісь документи.
– Пані Марино, а що це?
– Дарча на цю хату. Переписала на Сашка, але так, як йому нема 18 років, то вона переходить у спадок тобі. Ну так мені пояснив нотаріус!
– Але чому саме я?
– Сашко ж мій онук, ти мене ніколи у біді не залишала, зараз так допомагаєш. Декілька днів тому Петро приїхав. Я про нього 10 років нічого не чула, а тут появився на порозі, як грім серед ясного неба! Одразу почав за хату випитувати, коли ж я на нього це все перепишу. Виявилося, що та жінка його колишня вигнала з квартири, то він і не має де жити. І одразу до мене приїхав! Знаєш, мені такий нахабний син у родині не потрібний, я його одразу прогнала. А потім зібрала всі документи та поїхала до нотаріуса. Так що тепер вся ця хата й город переходить тобі з онуком.
Дівчина від щастя ледь не заплакала. Міцно обійняла стареньку бабусю. Вона досі з Сашком тіснилася у невеликій однокімнатній квартирі, яку орендувала.
– Почекай. Мені вчора прийшла пенсія. Бачу, що у Сашка курточки нема, та і в тебе вже чобітки старі. А скоро вже зима настане, похолодання. Так що бери, у мене є ще заощадження, а тобі ці гроші потрібніші.
Галинка поверталася до міста щасливою. Завтра після роботи вона планувала піти до магазину та купити для Сашка найкращу курточку. Та ще й має велику хату та город. Про такий щедрий вчинок вона ніколи не забуде.
Пані Марина вчинила правильно, коли вирішила переписати хату не на рідного сина, а на колишню невістку? Чому ви так вважаєте?
