Найбільше Марія не очікувала почути, що син з невісткою розлучаються.
Вона усім серцем прикипіла до Богданки. Любила її, як власну дочку. А тут тобі новина!
В молодої пари нещодавно народився синочок – ще й року немає! А син приходить до матері і заявляє:
– Кохаю іншу. З Богданкою буду розлучатись!
На диво, Богданка швидко змирилась з цим, відпустила його до іншої, скандалів ніяких не влаштовувала.
Марія стала на бік дівчини – вважала вчинок свого сина не гідним.
Минуло уже три роки після їхнього розлучення. Богданка цілком і повністю присвятила себе синочку. Вона була чудовою матір’ю. Нового чоловіка так і не знайшла.
Сергій знайшов собі коханку, коли його дружина уже була вагітна. Йому було мало уваги від Богданки, тому почав шукати її на стороні.
Він постійно брехав: то у нього багато роботи, то у неіснуюче відрядження відправили: то другові допомога потрібна.
Богданка ковтала усе це, хоч глибоко в душі уже щось підозрювала. Проте вона хотіла вберегти сім’ю.
Та після чергової брехні дівчина поставила питання ребром: або вона, або інша. Більше терпіти вона цього не буде.
Сергій обрав коханку. Звісно, Богданка чекала, що події розгортатимуться по-іншому. Але, що маємо, те маємо.
Марія не підтримувала син. І інколи була сувора до нього. Але ж любила цього пройдисвіти! Це ж її кровинка!
Але потім розуміла, що тепер її онук позбавлений батьківської турботи та уваги. Приходить до сина Сергій вкрай рідко.
Та й навіщо? Коли з новою жінкою у них спільна дитина. Він казав, що не розірветься!
Хоч онучку вона любила, та з новою невісткою спільної мови так і не знайшла. Марія вважала її розлучницею. І навіть час не міг змінити її думку. Хоча дівчина усіляко намагалась придобритись до свекрухи.
Якось перед Різдвом, Богдан зателефонував до матері, сповістити, що планує прийти в гості з дочкою та дружиною.
– Ти знаєш, що тебе і онученьку я чекаю у будь-який час, але свою недодружину до мене не приводь – твердо відрізала жінка.
Невістка не прийшла, як і син з дочкою. Не міг ж він їх залишити самих.
Проте Богданка з внуком завітали. Марія була цьому дуже рада. Ну вже дуже полюбилась їй дівчина. Чого ж син вибрикувався і шукав щастя з іншою? Жінка десь на підсвідомості чекала, щоб син усвідомив свою помилку і повернувся до Богданки. Та знала – цього ніколи не станеться. Дівчина ніколи не пробачить йому зраду.
Те, що Богданку досі болить після тієї усієї історії з Сергієм і коханкою, Марія дізналась від батьків дівчини, з якими також час від часу спілкувалась. Тому Богданка і не хоче розпочинати нових стосунків. Боялась, що знову хтось плюне у душу.
Марія усіма силами намагається допомогти дівчині – відчуває свою вину за такого сина перед нею.
З онуком сидить, прибере і приготує, як потрібно – лиш би дівчина мала трохи вільного часу і перепочила.
Як думаєте, чи варто Марії бути привітнішою до нової невістки? А як би ви відреагували на такий вчинок сина, якби були на її місці?
