Ми довго зустрічалися з чоловіком до одруження, і він завжди був охайним. Але після весілля, його наче підмінили. Він може не мити ноги після робочого дня, не чистити зуби щовечора і готовий носити один і той самий одяг день за днем, поки йому не вкажеш на це. Я вирішила провести експеримент і подивитися скільки він не доглядатиме за собою, поки я йому не скажу.
Ми почали зустрічатися, коли нам було по 16 років і були разом 6 років. А потім одружилися, коли стукнуло по 22. Ми б і не одружуватися, якби я не завагітніла. Ні, не подумайте. Ми зраділи дитині. Але це, на жаль, змусило нас одружитися.
Через кілька місяців після одруження я зауважила, що мій чоловік не миється. Він не чистить зуби чи вуха, не миє ноги та не ходить в дух. Мені було ніяково вказувати йому на це, але все ж завуальовано натякала, бо переживала, що він може захворіти та і в хаті стояв неприємних запах від нього. Лише тоді чоловік мився. Але одного разу я вирішила провести експеримент і подивитися скільки він не доглядатиме за собою, поки я йому не скажу. І ви не повірите, він не мився цілий місяць. Просто уявіть собі, місяць прожив в бруді. Все ж я не витримала і натякнула йому вкотре на те, що варто прийняти душ.
Через рік сімейного життя я все ж здалася і розірвала з ним стосунки. Я більше не могла терпіти його сморід і бруд. Адже, перебуваючи в такому стані, він ще й вимагав від мене виконання сімейного обов’язку. Він намагався мене обняти, чи поцілувати, а в мене це все викликало огиду. Статевий акт все інколи відбувався., але не більше однієї хвилини, більше терпіти я не могла.
А ще він почав порівнювати мене з матінкою, а мама робить не так, а мама ось так робить, а ти не правильно зварила, мама варить так то. А те що його мама крім макаронів, нічого не вміє готувати так це нормально! Загалом через рік спільного життя, я його вигнала, залишилася одна з дитиною, але краще самій, ніж з таким чоловіком!
А ще він постійно зрівнював мене зі своєю мамою. Він вказував мені що робити, а що не робити й, що б мама зробила. Змушував мене рівнятися на неї. Але зовсім не приклад для наслідування. Словом, я вдячна йому за дитину, але все ж вирішила, що краще виховувати її самостійно в спокої та чистоті, ніж з таким чоловіком?
А як ви б вчинили в цій ситуації?
