Ми з чоловіком маємо двох дітей. Вони вже дорослі, переїхали й завели свої сім’ї. Старший син Артем з невісткою живуть недалеко, 10 хвилин машиною. Виховують двох синів. А дочка Ліда переїхала в інше місто. То десь за 70 кілометрів звідси. Теж має двох дітей. Усі ми любимося однаково.
Наближались зимові свята. На Новий рік ми звикли їздити в село до наших з чоловіком батьків. У мене тато залишився, у нього мама. Так ми навідували стареньких майже щотижня. Але минулого року вони обоє покинули цей світ. Ми осиротіли.
Тепер святкуватимемо вдома, без нікого. А до дітей можна наступного дня поїхати. Домовились, що 1 січня навідаємо сина. Приїхали, а на нас чекала не зовсім втішна картина.
Ми приїхали не з самого ранку. Десь о 12. А перед тим попередили, коли на нас чекати. Думала, що невістка, як годиться зустріне нас, накривши святковий стіл. Ми зайшли у вітальню, а там діти на підлозі біля ялинки, цукерками снідають, у піжамах, не вмиті. Син з дружиною ще у халатах, такі сонні, що ледве розмовляти могли.
Сіли ми за порожній стіл. За хвилину невістка повернулася із тарілкою суш, які виглядали вже зовсім не апетитно і кілька підсохлих канапок з ікрою. Напевно це все, що залишилось з вчорашньої ночі.
– А де олів’є, шуба і якась гаряча страва? Невже вони нічого не приготували? – думала я, коли дивилася на це неподобство. – Хіба так зустрічають рідних батьків? Але я тут не господиня. Їм видніше.
Невістка вирішила не витрачати час на приготування. Найлегше зробила – канапки з ікрою, а син замовив суші. Цікаво, а діти теж ними вечеряли? То в них так завжди, чи тільки на Новий рік?
Ми з чоловіком думали їм певну суму подарувати в честь свят, а дітям іграшки покупляли. Але попивши кави, навіть ігристого не хотіли після того, і пішли через годину. Як-то кажуть: “Який “Привіт!”- таке і “До побачення!””. Ми геть не сподівалися, що проведемо з ними так мало часу.
Ну нічого, за кілька днів навідаємось до дочки. Вручимо їй ті ж подарунки! Я впевнена, що вона зустріне нас так, як треба!
Ви думаєте ми вчинили правильно? Адже ми попереджали, коли будемо! Чи невістці з сином було настільки байдуже?
