12 правил дворян, які шокують сучасних людей

У 12 столітті серед багатьох верств населення виник новий статус дворянина. Вони мали більше худоби, земельних ділянок та наймали на службу селян. Однак, рівень грамотності серед населення був низьким. Тому дворяни насильно відправляли своїх дітей навчатися закордон, у спеціальні інститути або ж наймали на дім вчителя. Згодом, повертаючись додому, діти “привозили” певні звички, які перейняли з тої чи іншої країни.Тому такі правила ввійшли в ужиток місцевих багатіїв, однак з часом почали зникати та ставати непрактичними. 

Важливо розуміти, що система виховання дітей, яка була популярною у 18-19 століттях являла собою не педагогічну систему, а скоріше культурну традицію та показовий соціальний статус. Головними принципами були спосіб життя, манера поведінки, приклад для наслідування та захоплення. Пропонуємо до вашої уваги добірку правил виховання місцевої знаті та розповімо про нетипові методи, які тоді користувалися шаленою популярністю.

Дитина повинна заслужити любов своїх батьків

Тодішні взаємостосунки батьків та дітей будувалися виключно на завоюванні любові та уваги. Засмутити батьків можна було найменшою дрібницею. Часто діти могли чути “ти не гідний моєї любові/ ти мене дуже розчарував”. Така поведінка стимулювала його ставати кращим та добиватися ідеального результату для похвали. Наприклад, батько революціонера Миколи Безстужева часто говорив сину “Ти не гідний дружби зі мною”. 

Під суворою забороною було порушення особистих кордонів матері та батька. Часто дитячі кімнати розташовувалися у протилежному крилі будинку, щоб не відвертати увагу  батьків від важливих справ. Про таку модель виховання на прикладі показує Лев Толстой у романі “Війна та мир”, коли описує сцену прибуття Андрія Балконського до своїх батьків. Коли юнак приїхав додому, у батька був час запланованого відпочинку. Тому син смиренно чекав закінчення. 

Навчання розпочинали з раннього віку

Коли дитині виповнювалося 7 років, батьки сприймали її як дорослу та самостійну людину. Тому часто їх брали на світські бесіди, читати батьківську літературу чи розмовляти з дорослими на інтелектуальні теми. Однак, якщо хтось помітив, що дитина грається іграшками, то одразу бешкетника карали. Тодішнє суспільство вважало, що доросла людина у такому віці не повинна цікавитися дурницями. 

На початку 19 століття, коли література почала набирати широких обертів та знаходити нових поціновувачів серед дворян, під час сімейної  вечері часто влаштовували літературознавчі змагання. З особистого щоденника дворянки Ольги Муравйової згадується, що у дитинстві вся велика родина збиралася на дачі та організовувала літературну плутатину у віршах, всі сміялися та веселилися. Дівчина спробувала провести таку гру серед своїх друзів, але на жаль, ніхто не зумів навчитися римувати смішні слова. 

Для дівчаток та хлопчиків було обов’язковим знання мови ордену – знати про всі здобуті медалі свого дідуся, всіх членів родини, які брали участь у визначній битві або розповісти всю біографію родича, який зображений на портреті. 

Справжній дворянин повинен себе поводити гідно перед тим, у кого нижчий від нього соціальний статус чи походження. Найгіршими  чеснотами у такому плані були зарозумілість та зневага. Таким чином вихований чоловік показував, що гідний почестей та перебувати у колі таких однодумців. Реальним прикладом є дружба актора Щепкіна з Пушкіним, який був його кріпосним чи Жуковського з кріпаком Плетневим. 

Після 16 років навчання завершувалося і починалося справжнє доросле життя. Однак винятком були діти, які навчалися закордоном переважно до 20 років. Таке навчання мало великі мінуси, адже дорого коштувало. Коли захворів граф Роман Воронцовий, то старші сини писали йому “Ми знаємо, що у тебе борги через наше навчання і ти не можеш дозволити собі лікування”. 

З дитинства навчали звикати до холоду 

Для загартування організму часто організовували прогулянки босоніж у будь-яку погоду. Особливим шиком та навіть модним трендом було одягатися у легкий одяг під час дощу, снігу або ж метелиці. Філіп Вігель писав у своїх мемуарах, що його друг обливав своїх дітей зранку холодною водою. Академіка Берга також у дитинстві привчали до холоду, тому згодом він з легкістю закінчив навчання у морському корпусі. Мешканці Санкт-Петербурга змушували своїх дітей купатися у річці Неві під час зимових свят. Дівчаток також не жаліли. Їх одягали у спеціальний одяг з легкої тканини, який не прикривав відкритих частин тіла. Часто дівчата ходили взимку без шуби. 

Навчання танців нагадувало суворе катування

Для того, щоб під час танцю дворянин не осоромився на публіці, його з дитинства навчали правильно рухатися. Вишуканість рухів показувала хороше виховання.

Всі дворяни мали знати на пам’ять правила етикету. Наприклад, суворо заборонено було обговорювати за столом романтичні історії чи плітки. Під час танцю мазурки чоловік міг признатися у коханні своїй дамі. Такий випадок описується у п’єсі “Весілля Кречинського”, коли головний герой освідчується дівчині під час танцю. 

Для дівчини найбільшою гордістю було вміння триматися у сідлі та скакати верхи. Таким чином, вона викликала захоплення не тільки у чоловіків, але й у жінок молодого та старшого віку, як Наташа Ростова у романі “Війна та Мир”. 

Ось такий дивний та досить моторошний у деякому плані список звичок, які допомагали батькам у вихованні своїх нащадків. 

Що вас найбільше вразило? Які приклади звичок з переліку ви можете згадати з кінематографу? 

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector