Якось, дівчина поверталася додому з роботи й раптом почула дивний писк, який лунав з кущів. Вона вирішила перевірити у чому справа й побачила, що у маленькій картонній коробці жалібно скавчать цуценята. Мабуть, вони шукали свою матусю, але тієї ніде не було. На вигляд, їм було всього декілька днів.
Дівчина вирішила зателефонувати своїй знайомій, яка працює у притулку, аби забрати малюків туди. Наступного дня, на перетримку цуциків взяли сестри – Катя та Олена. Песиків ніхто не забрав, тому дівчаткам довелося самостійно піклуватися про маленьких пухнастиків.
Годували малюків з піпетки, кожні три години. Цуценята потребували ретельного догляду й Катя з Оленою намагалися зробити все можливе, аби врятувати життя цих крихіток. Одне цуценя було занадто слабке й не вижило. А ось четверо інших з кожним днем ставали сильнішими й згодом навчилися їсти з пляшечки. Людський голос став для них рідним й вони зовсім не боялися своїх рятівниць.
Дівчата не могли дочекатися, коли песики трохи подорослішають й зможуть вільно бігати та гратися. Вже коли їх виповнилося три тижні, вони вміли гавкати та бігати, проте росли не надто швидко. А ось на цій світлині їм вже півтора місяця.
Зараз малюкам 2.5 місяці й вони досі живуть у Каті та Олени. Дівчата намагаються знайти кожному цуцику хорошу родину, проте далеко не всі хочуть забирати звичайних, непородистих собак.
Ви б взяли такого песика?
