Не дарма у свій час славнозвісний філософ минулого Конфуцій сказав: “Якщо хочеш нагодувати людину один раз – дай їй рибу, якщо хочеш годувати її усе життя – навчи її риболовлі”. Ви можете намагатись вирішувати нові і нові проблеми людини – але це безрезультатно. Підтримка необхідна кожному. Але тягнути когось на своїх плечах не піде на користь нікому: ні вам, ні тому, хто сидить на вашій шиї. Не бійтесь, що у тієї людини щось не вийде. Падіння необхідні, щоб навчитись жити. Дітям дозволяють падати, щоб вони навчились вставати. Дозвольте впасти і своєму ближньому, як би це жорстоко не звучало.
Єдиний випадок, коли чужі проблеми вирішувати таки варто – це фізична чи психічна неспроможність тієї людини. У будь-якому іншому разі, варто як слід подумати. Інакше ви можете завдати людині більшої шкоди, аніж користі.
Тож, давайте з’ясуємо конкретні причини, чому не варто вирішувати чужі проблеми.
Причина перша – ви пригнічуєте витривалість і здатність мислити критично.
Людина від народження не вміє вирішувати проблеми, вона цьому вчиться у силу віку та досвіду. Лише практика допоможе впоратись із труднощами. А от стороння допомога тільки стане на заваді саморозвитку. Це зовсім не означає, що людина здатна навчитись вирішувати питання за одну тільки ніч. На все потрібен час. І єдиний спосіб вирішити проблему – поглянути їй у вічі і наодинці. У протилежному випадку, зникає бодай яка-небудь віра у свої сили. І наступного разу, без жодних сумнівів, людина звернеться по допомогу знову. Вона стане залежною від цієї “руки допомоги” і більше не зможе вирішувати навіть найпростіші завдання самостійно. Людині необхідно вміти виживати без сторонньої допомоги. Зрештою, ви не завжди зможете бути поруч.
Друга причина – це призупиняє розвиток і викликає залежність.
Цей аспект тісно переплітається із попереднім. Якщо у людини з’являється щось (або хтось), що кожного разу витягує її із неприємностей – вона припиняє розвиватись. Вміння вирішувати проблеми зводиться нанівець. Як результат – особистість стає розумово незрілою. Її емоції, почуття та вміння немов зупиняються на мертвій точці, зрушити з якої не сила. Принаймні, самостійно.
Люди, що не здатні вирішувати власних проблем, стають аж надто вимогливими та агресивними. З часом, вони припиняють цінувати сторонню допомогу та підтримку. Вони стають розбещеними, без жодних перебільшень. Одна тільки думка про потребу встати з місця викликає у них відчуття тривоги і дискомфорту. Відтак, виникають і наступні прикрі характеристики таких людей – егоїзм і зухвалість. Хіба це піде їх на користь?
Третя причина – ви не знаєте, що краще для іншої людини.
Чи справді ви знаєте, що краще для іншої людини? Без жодних сумнівів, ви відповісти на це запитання не зможете. Принаймні, одразу. Що і підтверджує протилежне. Тож, ця причина стає чи не основною. Ваш погляд на світ часто не збігається із поглядом на світ вашої близької людини. Усе просто: не втручайтесь у її світ. Дозвольте їй будувати себе та своє життя на власний розсуд. Навіть якщо їй це не завжди вдаватиметься. Підтримайте її духовно, морально, але не вирішуйте проблему замість неї.
Шлях людини, яким би він тернистим не був, повинен дарувати задоволення. Адже він перетворює нас на кращу версію себе. Не позбавляйте людей цієї можливості. Вчіть їх ловити рибу, а не подавайте її до їхнього ж столу. Вирішуючи проблеми чужі, ви серйозно впливаєте на самооцінку людини. Хочете справді допомогти? Залишайтесь поруч, але ні в якому разі не впливайте на долю людини.
Ви теж із тих, що не можуть відмовити ближньому у вирішенні проблеми?
