Кожного дня, у новинах ми чуємо про те, що наш світ з кожним днем стає все жорстокішим. І більшість із нас починає в це вірити. Але чому у тих самих новинах не розповідають про добрі речі, які теж трапляються із нами кожного дня? Ось, декілька історій які змусять вас повірити в те, що добро існує.
Сьогодні вдень, йшла як завжди додому на обід і побачила на дверях оголошення: “Дорогі сусіди! Сьогодні приблизно о 9.20 біля прохідних дверей були загублені 200 грн. Якщо хто знайшов, занесіть, будь ласка, в кв. 45 Марії Степанівні”. Дістала з гаманця 200 гривень і пішла до Марії Степанівни. Вона відчинила двері і як тільки мене побачила, одразу слізно кинулася обіймати.
Каже: “Ходила в магазин і ключі діставала, мабуть, десь тоді і випали”. Але гроші вона брати у мене не стала. Сказала, що я вже така шоста! Ну хіба цей світ не прекрасний.
***
Працюю у кафе і ось у черзі стоїть мужчина. Тихим голосом каже мені: “Я звичайно не знаю, як звуть ту дівчину, що стоїть позаду мене, але я б хотів за неї заплатити”. Вона була здивована його вчинку і вирішила заплатити за каву того, хто стояв позаду. Загалом так відбувалося 5 разів підряд! Неймовірно.
***
В мене була страшна ангіна. Температура ніяк не спадала, а я навіть з ліжка встати не могла. Від самотності і безпорадності я просто розплакалася. Мій пес довго на мене дивився, а потім побачив мої сльози і кудись побіг. Повернувся він зі смердючою, погризеною кісткою. Кинув мені на ліжко і став дивитися. Намагався настрій підняти.
***
Якось гуляла у центрі і там сиділа бабуся, продавала фіалку, одну-єдину. Не скажу, що вона мені аж так потрібна було, але бабусю було шкода. Вирішила купити і дала грошей, разів в 10 більше, ніж вона просила. А наступного дня, квітка розцвіла.
***
На вулиці була страшна гроза. Колеги повідомили, що бачили як біля машини тинявся якийсь чоловік. Я миттю побіг перевіряти чи все нормально. Виявилося, що він просто щільніше закрив люк, аби в машину не лилася вода.
***
Я довго ходила по магазину і ніяк не могла зрозуміти чого я хочу. Тут, до мене підбігла маленька дівчинка і попросилась на ручки. Я їй не відмовила, оскільки подумала, що вона просто загубилася, але вже за декілька хвилин вона попросила її опустити. Я нічого не розуміла і дивилася на неї трохи розгублено, а вона сказала:
– Просто ти була така похмура. Хотіла тобі настрій підняти!
А з вами траплялися такі милі ситуації?
