Нещодавно Мирося зустрілася зі своєю подругою у кафе. За філіжанкою кави почали розповідати про сімейні сварки між свекрухою:
– Декілька днів тому до мене знову телефонувала Ірина Вікторівна, мама мого Діми. Питає, коли ми їй борг віддамо. Ну а я сказала, щоб такі питання вона зі своїм сином вирішувала!
– Ну а вона що тобі відповіла?
– Уявляєш, пані Ірина не вважає за потрібне на цю тему говорити з ним, мовляв, він зараз без роботи й не має змоги гроші віддати. Запропонувала переїхати жити до моєї мами, а нашу квартиру в оренду здавати, щоб все до копійки їй віддати! І все одно, що у нас маленька донечка і треба грошей на садочок, а через декілька місяців вже й до школи вона піде!
Дмитро нещодавно звільнився з роботи. Не тому, що був ледацюгою чи безвідповідальним працівником, а умови були не ті та й зарплата низька. Бувало, що на вихідні чи свята викликали в офіс працювати. Тому зараз він сидить вдома та доглядає за донечкою Поліною та часто допомагає по господарстві дружині, поки та на роботі. Помиє посуд, приготує якусь вечерю чи білизну розвішає.
Хоча є деякі варіанти, але це швидше підробіток.То на тиждень влаштується вантажником або у службі доставляння. Мирося має хорошу роботу, та не заробляє стільки, щоб утримувати всю родину.
– Почекай, а чому це ти у свекрухи гроші зичила? Хіба все настілки було погано? – запитує подруга.
– Та ні, просто ремонт хотіли зробити. Адже сантехніка стара, кран протікає та шпалери де-не-де затерлися. А ще підлога скипить жахливо. Вирішили вже зайнятися не окремою кімнатою, а цілою квартирою. Якраз тоді Дмитра й звільнили та зарплату не виплатили. Але не вистачало всього-на-всього 20 тисяч гривень. Знала б, що за такі гроші пані Ірина не буде давати нам спокою – то вже б у моїх батьків позичили!
Нещодавно молодший брат Дмитра, Василь, розлучився. Він завжди любив погуляти до ранку, а на дружину та дітей йому було байдуже. Але жінка не стала такого відношення терпіти – написала заяву на розлучення та вигнала його геть. Тепер Вася переїхав до мами та живе собі безтурботно на всьому готовому. Адже свекруха йому їсти приготує, речі випере та попрасує ще й грошей дасть, щоб той з друзями пива випив у барі. А сам чоловік не хоче йти на роботу та щоразу придумує нові відмовки – то у нього досвіду нема, то спина хвора або ж погані умови. А Ірина Вікторівна його слухає та кліпає оченятками – вірить наївно.
– Тепер брат хоче купити собі нову машину. От свекруха й збирає свою пенсію на таку дорогу забаганку. Ще й сама вигороджує Васю, мовляв, йому то потрібно! Але ж у нас донька, ремонт нещодавно закінчили та Діма ніяк не може знайти роботу. Вже думав на заробітки їхати – та я проти. Мої батьки живуть взагалі в іншому кінці міста, на роту та у садочок треба їхати з пересадками. Та де ми помістимося в п’ятьох у невеликій двокімнатній квартирі? Тато давно на пенсії, ще й серце має хворе, мама за ним постійно доглядає.
Звісно, що спершу подружжя намагалося поговорити зі свекрухою та пообіцяли віддати борг, але згодом. Та мама не хоче їх слухати – молодший син вже встиг її намовити проти рідного брата та невістки!
– Ми вже й сварилися та вона погрожувала навіть! Бо бачте, Василько не хоче чекати, бо боїться, що ту машину хтось купить. А про те, що самостійно купити цю машину або хоча б у свої 30 років найти роботу й мови не може бути. От тільки свекруха постійно до мене телефонує щодня та нагадує про борг. Та наша розмова завершується лайкою та докорами. Вже й моїх батьків почала ображати!
На вашу думку, хто не правий у цій ситуації? Чи вважаєте ви за потрібне віддати борг такій нахабній свекрусі?
