Після свого пишного весілля моя донька заявила нам із батьком, що не очікувала від нас такої підлості. Мовляв, думала, що ми подаруємо їй щось цінніше та більше – усе ж таки значна подія. Ми здивувалися. Невже доня забула, що це розкішне весілля цілком оплачене нами?
Сім’ї нареченого дісталася честь просто придбати обручки. Від подальшої участі в організації свати взагалі відмовилися. Навіть костюм зятю купували ми.
Нашій Юлі, до речі, 23 роки. Того року ми дізналися, що вона планує одруження. Обоє тільки закінчили навчання, ще не влаштувалися у житті, а вже говорять про заміжжя. Ми, звичайно ж, були проти, але Юлю відрадити не могли. Вона жила з нами до 21 року, тоді переїхала на квартиру, яку ми їй оплачували. Батько, до слова, любив балувати доню. Але навіть таку щедру душу шокувала новина про весілля.
Зять у нас ні риба ні м’ясо. Ззовні гарненький, але цілком нереалізований хлопчина. Поки що ми все терпимо, виправдовуючи це надто юним віком. Втім, особисто я нічого особливого від нього не чекаю. Він із тих, які багато говорять і мало роблять. Навіть клопоти з весіллям не змінили його погляду на життя.
Здається, що взагалі ніхто, окрім нас з чоловіком, про організацію того заходу навіть не думав. Ну хіба що донька. Але її участь полягала в окресленні власних мрій. Мовляв, хочу красивий зал, багато гостей, найдорожчу сукню і смачний торт. Усі її “хочу” обійшлися нам дуже дорого. Я, як людина, яка знає, якою ціною дістаються гроші, була проти такої бездумної трати грошей. На всьому можна було зекономити. Але не наважилася цього пропонувати молодятам. Знала, що виглядатиме все так, ніби мені жаль коштів на рідну доньку.
А наші свати – це взагалі окрема тема. Спочатку вони навіть не цікавилися підготовкою до заручин, одразу заявивши, що грошей не дадуть. Мовляв, немає і взяти таку суму немає звідки. Нехай молодята самі розбираються. Зате, коли дізналися, що ми погодилися все проспонсорувати, взялися диктувати власні умови: обраний ресторан їм не подобався, страви не смакували, музика не підійшла, навіть костюм нареченого не годився для такої події. Зате гостей з їхнього боку приїхало багато. Від нашої ж сім’ї була тільки я, чоловік, моя мама і її сестра.
Зрештою, ми виправдовували все тим, що видаємо заміж єдину доньку. Чого для неї жаліти коштів? Вона нам в старості віддячить. Тож, гріючи себе подібними думками, ми організували все, як годиться. Дочка підібрала собі дорогу сукню, домовилася про макіяж та зачіску.
Понад чотири сотні тисяч було вкладено в подію одного дня. якби не більше. Усе для того, щоб наші діти не почувалися обділеними.
Повторюся, що на доньку мені грошей не шкода. Однак я терпіти не можу марні витрати. А це весілля було саме таким заходом. Краще б ми з чоловіком на курорт з’їздили або молодятам квартиру купити.
А в результаті донька на все заплющила очі й заявила, що ми обділили її подарунком. Ми ж подарували їй “всього” тисячу доларів.
Ясна річ, що донька не влаштувала скандал на самому весіллі. Ще цього нам не вистачало. Але я переконана, що вона саме так і зробила б, якби відкрила конверт ще тоді. Зате наступного дня ми вислухали всі її претензії. Спочатку навіть не зрозуміли, чому ж рідна дитина так сильно розчарувалася в нас.
Дівчина тільки наголосила, що чекала від нас “нормальної” суми, а не ти копійок. Вона ж за наш подарунок планувала у весільну подорож з’їздити. А тепер всі плани доведеться змінювати.
Чоловік, який ніколи досі навіть не підвищував голос на доньку, не втримав такого нахабства.
Ось так ми й зрозуміли, яку невдячну дочку виростили. Їй би слід було дізнатися, що таке справжні гроші і як їх заробляти самотужки.
Відтоді ми вирішили, що не дамо молодятам більше ні копійки.
Жаль тільки, що ми витратили стільки часу, грошей та сил на організацію весілля, а нас ніхто навіть дякую не сказав.
Ми ж ніколи не були мільйонерами. Колись взагалі ледь кінці з кінцями зводили. Зате доня в нас дуже розпещена виросла. Я завжди звертала увагу чоловіка на його м’якотілість у фінансовому плані. Знала, що це вилізе нам боком. Ну що ж, хотіли як краще, а вийшло, як завжди.
Зараз новоспечена сім’я не отримує від нас ні гроша. Тепер наша доня – доросла самостійна жінка. Час їй почати дбати про себе самотужки. Нехай спробує заробити такі “копійки” самотужки. Тоді й поговоримо.
Що думаєте про поведінку доньки?
А ваші діти не забуваються подякувати вам за допомогу?
