— Це що таке? 80 тисяч гривень? Ти здуріла? — Олег кричав у слухавку так, що я відсунула телефон від вуха.
Я мовчала. Бо сказати було нічого.
Ми з Олегом і раніше сварилися через гроші, навіть ще до весілля:
– Ти не вмієш нормально користуватися грошима, весь час витрачаєш на різні дурниці!
Минулого року я разом зробила губи, брови, пілінг, купила косметику, парфуми і ще нове пальто. Пакети тоді стояли в коридорі, чеки лежали на тумбочці. Олег взяв один чек, подивився і кинув мені на стіл.
— Ти бачила цю суму?
— Бачила.
— А комуналку чим платити?
— Не перебільшуй.
Він тоді грюкнув дверима кухні, потім ходив злий весь вечір.
— Невже без цього не можна?
— Жінка має бути доглянута.
— Доглянута — не значить влізти в борги!
Після того я вирішила, що не братиму в нього гроші. У мене ж є робота. Взяла кредитну картку і почала платити нею.
Спочатку було зручно. То сумка, то крем, то черевики, то салон. Потім уже просто закривала одне іншим. У гаманці лежала картка, а в телефоні приходили повідомлення від банку. Я їх читала і закривала.
Олег нічого не знав. Я ховала чеки, смс видаляла. Коли він питав, звідки нова куртка, казала:
— Знижка була.
— У тебе на все знижка, — бурчав він.
Останній місяць я вже нічого не купувала. Чекала зарплату. Хотіла хоч трохи закинути на кредит. А потім махнула рукою. Подумала: почекаю ще.
І от банк сам знайшов Олега. Подзвонили йому та сказали, що я винна більше 80 тисяч. Він ще й сам передзвонив на гарячу лінію. Там йому все підтвердили.
Після того дзвінка він набрав мене.
— Ти спеціально мовчала?
— Я хотіла сама закрити.
— Чим? Парфумами своїми?
— Не кричи.
— Я ще не починав.
Додому я того дня не поїхала. Поїхала до мами з однією сумкою. Кинула туди зарядку, светр і документи. Думала, день-два посиджу, він охолоне.
Але минув тиждень, а Олег слухавку не брав. На мої повідомлення не відповідав.
Я поїхала до свекрухи. Стояла в халаті, дивилась холодно.
— Нема про що вам говорити!
— Як це нема?
— Він подав на розлучення.
Я навіть не зайшла далі порога.
— Через гроші?
— Не через гроші. Через брехню. І борги твої він платити не буде. Сама брала — сама й віддавай.
Я ще спробувала набрати Олега прямо при ній. Телефон був вимкнений. Свекруха тільки знизала плечима.
Коли я вийшла в під’їзд, у мене в сумці знову задзвонив телефон. Банк.
“Нагадуємо про прострочений платіж”.
Я скинула дзвінок, дістала ключі від нашої квартири, подивилась на них і поклала на підвіконня біля дверей свекрухи.
Потім спустилась вниз і поїхала до мами.
