Одного разу одну багатодітну матір запитали, кого із синів вона найбільше любить. І вона, посміхаючись відповіла:
– Послухайте материнське серце:
Мій улюблений син, якому я віддаю душу і серце:
Той, хто захворів до тих пір, поки не видужає.
Той, хто в дорозі, поки не повернеться додому.
Той, хто втомився, поки не відпочине.
Той, хто голодний, поки не насититься.
Той, у кого спрага, поки не нап’ється.
Той, хто вчиться, поки не вивчиться.
Той, хто голий, поки не одягнеться.
Той, хто безробітний, поки не знайде роботу.
Той, хто в наречений, поки не одружиться.
Той, хто батько, поки не виростить.
Той, хто пообіцяв, поки не виконає.
Той, хто винен, поки не заплатить.
Той, хто плаче, поки не перестане.
І вже із сумом у голосі завершила:
– Той, хто мене залишив, доки не повернеться.
Материнська любов нескінченна скільки б дітей у неї не було, і скільки б їм не було років…
