Наречений такий недолугий, малий, худий та ще й в окулярах. У роті залишилися тільки передні зуби, лисий . Ми з Оленкою просиділи годинку у ресторані та пішли, навіть не попрощалися

Життя – цікава річ. Щоразу чую від знайомих та друзів історії та кумедні випадки з життя. Нещодавно зі мною трапилася така пригода, про яку я хочу написати. Отримав запрошення від колишньої дружини на весілля. Ми розлучилися декілька років тому, зараз у мене є Оленка, разом живемо. Але звідки колишня знає мені номер телефону та нову адресу? Я тоді сидів на кухні, коли до мене підійшла Оленка:

– Чого киснеш? Пішли обідати, я такий борщ тобі наварила, не суп, а приворотне зілля! Чи сталося щось?

Я не звик обманювати, ми з моєю новою дружиною в усьому один одному довіряли. Я, правда, побоювався їй сказати про запрошення, все може бути: почнуться всякі жіночі заморочки, образи, підозри. Але, зізнався все ж:

– Так ось, колишня дружина на весілля запрошує, нас обох – сказав я і подумки приготувався до скаженого урагану. Однак дружина мене здивувала:

– Раз запрошують, треба йти – весело сказала вона – до того ж ми давно з тобою разом нікуди не ходили!

– Ну як же так!? Всі ж будуть дивитися на нас, на тебе, обговорювати будуть.

– А ми одягнемося так, що нам позаздрять наречений з нареченою! Часу на підготовку вистачить, у нас тиждень ще в запасі є! Чи ти соромишся мене?

– Звичайно ні, адже ти найкраща в мене! 

На тому і вирішили. Наступні сім днів провели в підготовці до майбутнього свята. Дружина пропадала у кравця, підбираючи найбільш виграшний силует сукні. Я теж носився по магазинах у пошуках ідеальної сорочки. І ось, ми з’явилися на весіллі, яке, до слова сказати, проходило в якійсь заводській їдальні. Захід був досить скромним, навіть тамади не було! А теща, як побачила мене – підбігла, розплакалася, на шию кинулася.

Колишня дружина перешила своє перше плаття, у якому коли за мене заміж виходила. А наречений такий недолугий, малий, худий та ще й в окулярах. У роті залишилися тільки передні зуби, лисий та чимось на зека схожий. Ми з Оленкою просиділи годинку у ресторані та пішли, навіть не попрощалися. Коли їхали у таксі додому, то я згадав, яку не смачну яєшню готувала колишня, що у нас у квартирі було брудно, розкидані речі та гора немитого посуду. А Оленка так смачно готує домашній борщик. Ось заходиш у квартиру і так тепло на душі стає. Здається, що після появи коханої у моєму житті все змінилося на краще. Навіть легше став дихати. Я міцно обійняв Оленку. 

А ви б змогли піти на весілля до колишньої половинки? Чому? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector