— А ось у вас на сумочці ще квиток валяється, випав, напевно. Перевіряли його? Може він і є ваш щасливий? — і підморгнувши дітям — Удачі!

Є у мене один хороший друг, назвемо його Сергій. Хороший у всіх сенсах цього слова. Попри те, що він займає досить хорошу посаду (недержавну), все одно залишився простою, доброю і чуйною людиною, як і зі своїми співробітниками, так і з іншими людьми.

Недалеко від нас є великий продуктовий маркет на два поверхи і там протягом місяця йшов розіграш лотереї, на кожні 100 гривень покупки видавався один лотерейний квиток. Половинку ти відривав і кидав в спеціальний ящик, другу залишав у себе. Призи були не дуже, але суперпризи були смарт-телевізор, ноутбук і мобільний телефон. В той день вийшли результати лотереї і були вивішені виграшні номери.

На сам розіграш ми не пішли — не цікаво. Ми з ним дивилися наші результати на сайті організаторів, за списком. Я, звичайно ж, нічого не виграв, навіть простий віник не дістався мені, але, втім як зазвичай) я не здивований. А у Сергія один квиток «вистрілив» і звичайно в десятку, виграв він телевізор. Сміялися, що ось щасливчик, телевізор то власне йому на фіг не потрібний. Для чого йому 32 дюйми, коли вдома кінотеатр цілий. Але фортуна вважала, що все-таки Сергію телевізор потрібен, а з нею не посперечаєшся.

Вирішили сходити в цей магазин взяти коньяк, обмити удачу. На вході вони теж виставили стенд зі списком виграшних номерів. Вийшли з магазину, встали покурити, а поруч зі стендом стоїть жінка середніх років з двома дітьми. Одягнені не те щоб дуже бідно, але видно що достаток у них на порядок нижче середнього. Поставила сумку поруч, в руках у неї штук десять квитків, вона вдумливо трохи ворушачи губами перевіряє номера. Діти тихо стоять і не дихаючи стежать за нею. Чуємо хлопчик дуже тихо, ніби боїться злякати удачу одними губами:

— Мам, телевізор? Подивися.

Жінка, подивилася на дитину, але нічого не сказала. З іншого боку за рукава її смикнула дочка:

— Мам, не виграли? Може купимо як-небудь самі? Подивися ще раз.

Жінка подивилася на номерки, на стенд і заперечливо похитала головою. Бачу Сергій підійшов так до них впритул і через плече ніби заглядає на стенд. Думаю, робити йому нема чого чи що? Перевірили ж уже все. А він так подивився, потім звертається до жінки з посмішкою:

— Не пощастило? Телефон хотіли дітлахи, напевно — і підморгує їм

Жінка трохи посміхається:

— Так, немає ось телевізора, всі просять. Наш старий вже зламався. Ніяк не зберемося купити. — посмішка у неї вийшла сумна.

— Мультики дивитися! Мама на роботі до ночі, вдома одним нудно. — заговорили діти, жваво, але не весело.

— Так чого сумувати! — сміється Сергій — Всяке в житті буває.

І раптом показує на сумку:

— А ось у вас на сумочці ще квиток валяється, випав, напевно. Перевіряли його? Може він і є ваш щасливий? — і підморгнувши дітям — Удачі! — взяв мене під лікоть і прошепотів: «Пішли»

Ми відійшли на кілька кроків, як почули ззаду, на всю вулицю, пронизливий вереск радості дітлахів. Я подивився на Сергія:

— Їм потрібніше — посміхнувся він і ми, не змовляючись, пришвидшили ходу. 

Вам часто посміхається фортуна?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: