“А Ви добре справляєтеся з дітьми, – сказала Олена, – Вам би вихователем йти”. “У мене самого двоє … було …”, – відповів чоловік і відвернувся

Олена ледь викотила коляску з під’їзду. Ще б пак – їх п’ятиповерхівка без ліфта з вузькими сходовими прорізами зовсім не була пристосована для її широкої коляски. Слава Богу від цього близнюки не прокинулись. А то був би зараз подвійний крик на весь двір.

Жінка покотила коляску в сквер, якомога далі від під’їзду, а саме від бабульок, які окупували лавку. Знову будуть з єхидними посмішками розпитувати що й до чого. А за спиною потім – обговорювати. Ну не подобаються старому поколінню неповноцінні сім’ї …

Олена б і сама хотіла, щоб її сім’я була повноцінною, але на жаль … Її чоловік був абсолютно не готовий до сімейного життя, а особливо до дітей. Він їх просто терпіти не міг.

А коли дізнався, що Олена вагітна, то почав її вмовляти зробити аборт. Та вперлася і не погодилася. Зрештою, це її дитина, їй  носити і виховувати. Чоловік з’їв їй весь мозок, все умовляв позбутися маляти. А коли дізнався, що дитини цілих дві, то випарувався вмить. Навіть не всі речі з собою взяв.

А що Олена? Поплакала місяць і заспокоїлася. Тим більше, що діти вже щосили почали штовхатися. Жінка заспокоювалася тим, що розмовляла з ними, співала їм пісеньки, а вони відповідали їй штовханиною..

Олена, звичайно ж, в глибині душі плекала надію на те, що після народження близнят блудний чоловік повернеться, але цього не сталося.

Жінка намагалася все робити сама, але були речі, з якими тендітні жіночі руки не справлялися. У дитячій кімнаті у неї давно стояв в розібраному стані диванчик, на якому вона збиралася спати біля дитячого ліжечка. Але зібрати його самій у неї не вистачало сил. Доводилося щоночі тулитися на розкладачці.

Переглядаючи безкоштовну газету, Олена натрапила на оголошення “чоловік на годину”. Це було як раз тим, що їй зараз було потрібно. Жінка взяла стільниковий і набрала заповітний номер.

“Чоловік” прийшов десь години через дві. Сильний, ввічливий парубок. Відразу пройшов в дитячу і почав колупатися з диваном. Близнюки розглядали нову людину, а потім розревілися. А у Оленки, як на зло, на плиті википало молоко. Жінка рвонула туди, одночасно побоюючись крику дітей. Але вони раптово заспокоїлися.

Коли мати повернулася в кімнату, то застала зворушливу картину. “Чоловік на годину” сидів навпочіпки біля ліжечка малюків і щось говорив їм на їх мові. Маленькі діти серйозно дивилися на свого співрозмовника і відповідали йому.

“А Ви добре ладите з дітьми, – сказала Олена, – Вам би вихователем йти”. “У мене самого двоє … було …”, – відповів чоловік і відвернувся. “А ходімо пити чай”, – запропонувала жінка, щоб якось згладити ситуацію.

Викотивши малюків в колясці і поставивши поруч з собою, Олена налила чоловікові чаю. “Ви, вибачте мені, за реакцію, – заговорив Арсеній (так він представився Олені), – рік тому я втратив дружину і двох синів. Може, чули цю історію, яка трапилася в сусідньому місті Жити там я не зміг. Переїхав сюди, на Батьківщину. Дітей дійсно люблю, ймовірно ніяк не звикну, що я вже не тато. Хоча ним залишуся назавжди … “

Коли він це говорив, у Оленки текли сльози з очей. А потім вона, піддавшись миттєвому пориву, підійшла і обняла Арсенія. І хвилин десять вони мовчали і плакали разом.

А потім чоловік тихо запитав: “Можна я і завтра прийду?” Олена кивнула і посміхнулася крізь сльози …

Він прийшов, не обдурив. І незабаром залишився. Кожен з них знайшов один в одному те, чого відчайдушно потребував …

Вам сподобався фінал цієї історії?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector