Діти побудували його з гілок, зрізаних з дерев, які так чомусь прийнято облагороджувати. У чому тут благородство і необхідність, зрозуміти не можу. Але не про це. Його поставили посеред двору, на невеликому дитячому майданчику зі звичайним набором дворових розваг, драбинкою, гойдалками, гіркою, пісочницею і невеликою галявинкою. Все, як у всіх.
Втім, двір був великий і будинків п’ятиповерхових було рівно п’ять. І всі були наповнені дитячим сміхом, радощами, бідами, досягненнями і щоденною рутиною. Всі були приблизно однакового віку. Років отак восьми – десяти. І ходили в одну і ту ж школу. Так що, схоже це було на велику дитячу сім’ю зі своїми радощами, бійками, сльозами і любов’ю.
Напевно, багато хто з вас так і жили. А значить, їм пощастило більше за інших. Ось і в цей курінь все не вміщалися, так що сиділи там по черзі. І іноді через це виникали суперечки і сльози. Але все змінилося в один прекрасний, сонячний, весняний день. А якщо точніше, в неділю.
Діти вибігли з самого ранку, щоб нашептатися в секретному курені і розповісти один одному те, що дорослим було знати не обов’язково. Але в курені …
А в курені вони знайшли залишених кимось – трьох цуценят і трьох кошенят. Причому, всіх різного кольору. Боже мій. Ви знаєте, що таке радість?
Ні. Повірте мені. Ви не знаєте, що це насправді. Тому що, не бачили сяючі від щастя дитячі очі і вирази їхніх облич, коли вони обіймали пухнастих і кудлатих малюків.Тепер хлопчиків і дівчат не можна було загнати додому поїсти і лягти спати. Вони призначили чергових і по черзі залишалися зі своїми маленькими друзями, коли всі інші змушені були йти додому. Це був їх найбільший секрет в житті і найбільше щастя.
Дівчинка Аня вибрала собі маленьке чорне кошеня з великими білими плямами. А, можливо, зовсім навпаки – білого з великими чорними плямами. Але найголовніше, що у нього був брудний маленький рожевий носик. І вона, йдучи додому, цілувала свого улюбленого малюка в цю маленьку плямочку.
Скільки вона не просила маму, скільки не вмовляла, але мама… Мама працювала на двох роботах, щоб впоратися з усіма платежами та щоб дочка виглядала в школі не гірше за інших, навіть слухати не хотіла. Вона суворо дивилася на свою дочку і сердитим голосом відповідала – НІ.
Аня плакала і просила вибачення перед своїм кошеням. Вона говорила йому, що все одно ніколи його не кине. Тому що, любить його. Діти збирали монетки, які їм видавали батьки на сніданки та морозиво, і купували своїм улюбленцям всяку смакоту. А батьки. Напевно, батьки вважали за краще не звертати увагу. Адже так простіше. Не б’ються і не курять – ну і слава Богу. А кому яка різниця, що там цуценята та кошенята. Та хіба мало бездомних?
Всіх же не врятуєш. Адже всім не допоможеш. Одна мама вирішила навіть написати оголошення в соціальній мережі. Може хтось загубив їх і господар знайдеться? Може після цієї публікації, а може …
А може просто комусь завадило дитяче щастя. Цуценята і кошенята зникли. В один зовсім не чудовий ранок.
Ви знаєте, що таке горе? Ні! Ви зовсім цього не знаєте. Тому, що не бачили того горя і жаху, якими були наповнені дитячі обличчя. Обличчя дітей зібралися навколо спорожнілого і осиротілого куреня. Частина дітей кинулися шукати зниклих улюбленців, а частина кликала на допомогу батьків.
Незабаром двір був заповнений схвильованими дитячими і дорослими голосами, і пошуки були дуже ретельними. Обшукували все і навіть обмацували землю, сподіваючись знайти недавно перекопану ділянку.
А мама дівчинки Ані вибігла у двір не встигнувши навіть переодягти домашній халат. Вона бігла за засмученою донькою і в її очах були сльози, каяття і страх. Страх втратити довіру і любов єдиної рідної людини.
Мама дівчинки Ані обідрала всі коліна і долоні піднімаючи кожну гілочку і заглядаючи під всі лавки. Вона кликала кошенят і цуценят поки не охрипла, і дівчинка Аня допомагала їй, але…
Але мама вже не могла зупинитися. Вона відчувала себе винуватою і просто повинна була знайти їх. Напевно саме тому.
Напевно саме тому мама Ані і звернула увагу на те, що біля великого зеленого сміттєвого бака стрибає маленька смішна собачка, що вибігла разом зі своїми господарями. Вона дзвінко гавкала і підстрибувала, але в цій метушні і плутанині пошуків на неї просто ніхто не звертав уваги.
Мама дівчинки Ані підбігла до великого зеленого бака і відкинувши кришку заглянула всередину.
Там в баку на великій купі пакетів зі сміттям сиділи і лежали, тихесенько притулившись один до одного шість малюків. Троє цуценят і троє кошенят.
Мама дівчинки Ані так голосно крикнула.
– Господи! Вони всі тут !! Вони живі!!!
До неї кинулися не тільки всі дорослі і діти, які брали участь в пошуку, а й всі ангели спостерігали за цією історією. Так голосно вона крикнула.
Вона по пояс влізла в бак зі сміттям і почала роздавати врятованих малюків, що простягнулися до неї з усіх боків рукам. Але ось те кошеня…
Ось саме те кошеня. З брудною цяткою на носі. Прямо посеред рожевого носа, вона притиснула до себе. Вона навіть не віддала його своїй доньці Ані, що протягала до нього руки. Вона притиснула його до грудей так, ніби це була найбільша цінність в її житті, і схопивши доньку за праву руку побігла з нею додому.
І тільки вдома вона випустила маленьке пухнасте тільце з рук і передавши його своїй доньці Ані, обняла їх обох. І зітхнула.
А на вулиці розібрали по домівках всіх цуценят і кошенят і розійшлися. Але це не все.
Ні, це не все, пані та панове. Тому, що діти яким не дісталися пухнасті і кошлаті малюки, плакали.
І тоді батьки подивившись один на одного, сіли в кілька машин і посадивши на коліна дітей поїхали до притулку для бездомних котів і собак.
І це був, мабуть, найщасливіший день у житті багатьох вихованців цього притулку.
А ви, до речі, пані та панове, бачили коли-небудь по справжньому щасливі дитячі очі? Якщо ви не дарували дитині цуценя або кошеня такого довгоочікуваного, то знати цього не можете. Запевнюю вас.
А втім, про що це я? Так. Звичайна дворова історія. І тільки ангели дивилися зверху, важко зітхали. А кожен подих ангела, це дощова хмара. Так що, над містом зібралися важкі свинцеві хмари і почалася злива. Це плакали ангели.
Якою була реакція ваших дітей, коли ви дарували їм домашніх улюбленців?
