– Або дитина, або розлучення! Раніше жінки в полі народжували,про такі діагнози не знали і все йшло як по маслу

Три роки тому 27-річна Світлана познайомилася з чоловіком старшого віку. Різниця складала 17 років, але дівчину це не збентежило. А образ вдівця (колишня дружина залицяльника померла від онкології) здавався навіть романтичним. Не ускладнила ситуацію і трирічна донька, яка залишилася без матері. Річ у тому, що у зв’язку з однією рідкісною хворобою дівчині народжувати категорично не можна. А тут чудова, нехай і морально травмована, доросла дитина. Словом, закрутилося у них все, закрутилося. Світлана навіть удочеріння оформила офіційно – моя дочка, і крапка. Дівчинка теж тягнулася до нової мами. Ідилія.

Однак, чим ближче справа підходила до 50-річчя, тим більше чоловіка опановувала думка про спадкоємця.

– Може, все-таки народиш? – спочатку ласкаво просив чоловік. Світлана жартувала.

– Досить придумувати собі діагнози! – почав уже дратуватися чоловік. Світлана у відповідь почала трясти медичними документами. Принизливо, звичайно, але що поробиш.

– Або дитина, або розлучення! Раніше жінки в полі народжували, про такі діагнози не знали, і все йшло як по маслу. Мені потрібен спадкоємець! – не злазив зі Світлани чоловік. І налаштований він, судячи з усього, дуже серйозно.

– Я багато разів говорила з ним. Приводила розумні доводи. Казала, що, по-перше, я не зможу народити, занадто велика ймовірність ускладнень, смертельного результату. По-друге, він вже не хлопчик. А дитину треба не тільки встигнути привести на світ, а й підняти. Якщо з ним не дай Боже щось трапиться, я ж з двома дітьми одна залишуся, це в разі якщо народити все-таки вдасться. Що за егоїзм? Ну а по-третє, він про дочку подумав? Якщо мене не буде, їй що, знову нову маму шукати? Працює він цілий день, сам дитиною займатися не може …

Хоче розлучатися – нехай розлучається. Нехай шукає собі молоду і на все згідну. Тільки ось дочку я собі заберу, чого б мені це не коштувало. Вона вже і так настраждалася, щоб нову маму шукати знову. І на аліменти подам – ​​ну а що, факт удочеріння є, а значить у мене виникли відповідні права … Нехай платить. На цьому поки справа і завмерла, але якщо розлучимося – підсумок очевидний. Кожен буде тягнути ковдру на себе.

А до вас у мене, панове знавці, питання.  У кого в такому випадку більше прав на дочку?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector