– Поки копійку додому приносив, то вона його любила! А тепер за поріг його квартири виставляє! То через неї він спився, ніколи такого в нього не було! – жалілася свекруха, хоча син любив зловживати раніше і вона це прекрасно знала.
Свекруха вважає, що через мене її син почав випивати. Але ж це не так! Вже всім сусідам розповіла, а я не можу людям в очі дивитися.
Колись Василь був успішним чоловіком. Заробив на машину, квартиру і ремонт, меблі нові завіз й поміж те одружився з Аліною. Жили вони в любові й радості, поки щось пішло не так.
Після весілля у них все було добре. З часом дружина стала помічати, як Василь все частіше приходить додому п’яним. Спочатку це було на вихідних, з друзями чи колегами. Василь знаходив собі виправдання ніби це його відпочинок. Та потім це переростало мало не в щодень. Аліна просила і переконувала його припинити заради їхньої сім’ї, та до чоловіка не доходило. Жінка сподівалася, що це скоро припиниться, навіть нікому не розповідала про проблему. Ні родичі, ні найкращі подруги не здогадувались з яким жахом вона засинає щоночі. Але потім зрозуміла, що ставало тільки гірше і картала себе за це. Картала, бо їхній маленький син ріс у таких стосунках.
Чоловік не змінювався. А ще через кілька місяців жінка дійшла висновку, що він таким і залишиться. Зібрала всі його речі й виставила на коридор. Її втомило таке життя, не сподівалася, що казка так легко може перетворитися на жах.
Минув час, Аліна ніби видихнула з полегшенням. Не розуміла чому стільки часу вона терпіла чоловіка і не зробила це раніше. А скільки травм завдали її сину.
Жінка наче вдихнула свіжий ковток повітря. Стала приділяти собі більше часу, поміняла зачіску, купила новий одяг. Знайомі, коли бачили її, то не одразу могли впізнати, вона помолодшала на очах, розцвіла. Син став веселішим, його більше не турбували страшні сни. До Аліни тепер могли прийти подруги. Вони любили ділитися останніми плітками й пити час з тортом. У неї почалося нове життя, вона знову була щасливою, хоча і самотньою.
Василь повернувся жити до мами. Крім неї у квартирі ще жив тато, сестра з дитиною і чоловіком. Тобто ніхто не був радий бачити питущого чоловіка у своїй двокімнатній квартирі. Але вигнати його теж не могли, все-таки рідня.
Щодня свекруха дзвонила Аліні, щоб та забрала чоловіка назад. Твердила, що не гоже виганяти чоловіка, коли в нього почався важкий період в житті. Він назбирав на ту квартиру і приписаний там, то нехай і живе в ній. Бо в неї й так місця немає.
Справді чоловікові нікуди було йти крім, як повернутися до дружини. А продавати їх житло й ділити гроші не було сенсу, адже за однокімнатну не так багато вийде, а за половину ціни замість того нічого не купиш. Аліна боялася, що якщо виплатить його частину квартири, то він і ті гроші проп’є. За квартиру вона трималася, бо їй ніде було піти та і син вже ходив у сусідню школу.
Ця ситуація трохи отямила Василя. Він замислився, що може скоро все втратити через свою слабкість. Він благав дружину повірити йому і впустити назад, обіцяв знайти роботу і більше не пити. Вона ж вагається від роздумів, адже чоловік не чужа людина, не хочеться виганяти його в нікуди. Але й пустим обіцянкам теж не хоче вірити. Занадто багато їх було за всі прожиті роки.
Вона вже встигла полюбити своє нове життя. І на старі граблі не хотіла наступати. Вже надто добре їх вивчила.
Що мені робити? Може чоловік дійсно змінився?
