Минулий рік став для мене переломним. Стільки всього трапилось і за такий короткий проміжок часу.
Все почалось з того, що через карантин нас почали масово скорочувати. Оскільки мене вважали хорошим співробітником, я гарно себе зарекомендував, мені запропонували роботу в іншому місці, але на цій же посаді зі збереженням цієї ж зарплати. Їхати потрібно було з Києва у Чернігів.
Не те щоб я не був радий – це просто лишні проблеми. Та вибору не було, шукати нову роботу тоді було нереально.
Спершу я намагався правильно розприділити бюджет, адже мені доводилось ще оренду житла оплачувати.
Згодом я дізнався, що мені у спадок десь на Київщині бабця квартиру залишила. Продав її, і у Чернігові зробив перший внесок на покупку власної.
Я б цього може і не робив, але я зустрів Дашу. У магазині постільної білизни. Вона консультантом там працювала. Все закрутилось і завертілось, ми почали зустрічатись.
Ми з’їхались і тепер живемо разом. Нещодавно їздили відпочивати в Одесу. Повернулись і хотіли цілі вихідні поніжитись у ліжку, відпочивати і нічого не робити, адже з понеділка знову на роботу.
Та наші плани зіпсував приїзд гостей.
На порозі стояла двоюрідна сестра Іра зі своїм чоловіком.
– Братику, скільки ж я тебе не бачила! Нумо, ходи обійму! Ми от тебе провідати приїхали!
Родичі пішли оглядати моє житло, не соромлячись. Як то кажуть, почували себе, як вдома.
Зі спальні вийшла Даша, привіталась з ними.
– О, то ти ще й не сам? Відколи ти дівчат на ніч почав залишати? А ви, дамочко, хоч би халат якийсь накинули, а то вийшли напівгола!
Звідки у неї така інформація про моїх дівчат? Водив я їх чи ні? Я отетерів з цього. Я зрозумів, вона хотіла вивести мою дівчину зі себе. Та я знав, Даша непроста штучка, в образу себе не дасть. Тут мені в голову прийшла думка, як позбутись непроханих гостей.
– Я не всіх на ніч лишаю – я підморгнув Даші – тільки тих, що коштують дорого!
– А ви теж братимете участь чи як? Тоді доплатити доведеться! – сказала вона до них. Вона розуміла мене з пів слова.
Сестра впала в ступор. Не знала, як відреагувати. Їй у голові вже, мабуть, плітки складались, які вона розповідати усій рідні про мене. Та мені було байдуже.
– Ну ви думайте, я ввечері забіжу. Набереш там, якщо що – ввійшла в роль Дашка. Вдяглась, взяла сумку і вийшла.
– Ви не хвилюйтесь, вона хороша дівчина. Можу номер дати, якщо треба. Все робить якісно
Гості швидко почали збиратись. Ірка сказала, що уже готель забронювала, пора йти заселятись. Настрашилась чи що?
Чоловік Іри взагалі мовчав від всієї цієї ситуації. Вони постояли ще дві хвилинку, попрощались, сказали, що раді були побачитись і забрались. Я зачинив за ним двері і подзвонив до Даші, щоб вона швидше додому йшла. А ще батькам потрібно було подзвонити, попередити про розіграш, бо в них серце стане, як Іра почне все розказувати, що побачила.
А що б ви робили з непроханими гостями?
