Ми з Танею прожили разом чотири роки. У нас народився син. Ми одружували по молодості, від великого кохання. Та кохання закінчилось, як з’явилась сім’я і проблеми. Не вистачало грошей, постійні борги, сварки. Ми втратили інтерес один до одного і стали зовсім чужими. Тому вирішили розлучитись.
Окремо у нас вийшло краще. Я платив аліменти на сина. Дуже його любив. Та з ним не бачився. Він не горів бажанням. Я розумів і приймав це. Тому не наполягав.
Син був дуже прив’язаний до мами. Це не дивно. Вона ж була поруч з ним весь час. Вона теж життя свого без синочка не уявляла. Бо була на цьому світі сама-самісінька. Батьки загинули автокатастрофі, коли їй було шістнадцять. Таню до себе забрала тітка, виховувала її. Та вона померла декілька років тому. Тому у неї більше нікого не залишилось.
Так і проходили дні.
Вчора до мене зателефонувала подруга Тані. Той дзвінок забрав у мене землю з-під ніг.
– Їй залишилось жити три місяці. Андрій, вона вмирає..Ти це розумієш? – дівчина плакала – Вона не хотіла тобі говорити до останнього. Але часу у неї майже немає. Костик залишається сам. Як тепер йому. У нього нікого, крім тебе немає.
Я був в стані шоку. Я не міг усвідомити сказаного.
– Можливо, можна ще щось зробити. Медицина ж на місці не стоїть..- я чіплявся за соломинку.
– Вже пізно, Андрій. Метастази повсюди..Приїдь до мене, давай все обговоримо.
– Гаразд.
Я ніяк не міг переварити ту інформацію. У моєї колишньої дружини рак. Вона помирає. Я більше не зможу її побачити і почути. Як це могло статись? А наш син? Як тепер бути з ним? Як він переживе ц? Він же такий маленький..
А весілля? Через місяць у мене має бути весілля. Я познайомився з Христиною пів року тому в черзі на касу. Від тоді все закрутилось. Нам було добре разом. Тому ми вирішили одружитись. А тепер..Мій світ перевернувся..
Я довго так сидів, а потім встав, зібрався і поїхав до Олени, подруги. Костик був у неї, сидів, грався у планшеті. Я підійшов до нього.
– Костику, синочку, ти пам’ятаєш мене? Я тато твій? – у мене сльози навернулись на очі. Син кивнув мені. Який же він дурень! Так довго не бачитись з сином. А він був так схожий на нього..
На наступний день я поїхав до Тані. Я повинен..Хоч і страшно. Що я маю їй сказати? Підбадьорити? Сказати, що усе буде добре? Але нічого вже не буде добре…І вона це знає..
Я зайшов у палату. І просто завмер. Глянув на ліжко. І крім великих бездонних очей не побачив більше нічого. Від Тані майже нічого не залишилось. Одна шкіра і кістки. В буквальному значенні.
– Андрію, благаю..Не залишай його..В нього більше нікого немає. Всі документи в Олени. Прошу..Все..Важко мені..Іди..
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я пішов..Прийшов додому і хотів напитись. Та обмежив себе поки мінералкою. Пив і пив. Та мені все було мало. Впав на ліжко і заснув. Зранку поїхав зустрічати Христину з відрядження. Вона була перекладачкою і летіла зі своїм шефом в Іспанію.
Приїхала засмагла, щаслива. Все розповідає про свої пригоди.
Вдома ми сіли снідати. Я налив нам чаю і почав розмову:
– Христь, нам треба поговорити.
– Так, коханий.
– Ти ж знаєш, що я маю сина?
– Знаю, ти говорив. Йому сім чи скільки?
– Шість було. Знаєш, я хочу, щоб ви познайомились. Ти ж не проти?
– Та ні. Приводь, якщо ти цього хочеш. Але не зараз.
На цьому розмова закінчилась.
Через п’ять дів Таня померла. У неї виявилось не так багато часу, як думали лікарі. Її кремували. Вона так хотіла. Я був на прощанні. Крім мене ще була Олена, Косик і декілька знайомих Тані. Костя навіть не заплакав жодного разу. Та він переживає. Я бачу. Він закрився у собі.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я поїхав до Олени. Ми вклали спати Костика. Вона мне спитала:
– Ти визначився, Андрію. Ти маєш сказати, що вирішив. Я не зможу бути з Костиком весь час. У мене часті відрядження.
– Я знаю, знаю. Дай мені ще декілька днів.
Наступного дня я повіз знайомити сина з Христиною.
– Костику, знайомся, це моя подруга Христина. В тебе ж теж уже є подруги, правда? – я намагався пожартувати і розвеселити сина.
Він заплакав. Просто стояв і плакав. А я не знав, що мені робити. Хотів сісти біля нього і теж розплакатись. Христинка зреагувала миттєво. Підняла Костика на руки і почала заспокоювати.
Вони пішли на кухню пити чай. Христина витягла на стіл тістечка і дала одне Костику
– Скуштуй. Це найсмачніше тістечко у світі. – говорила вона лагідно.
Ми грались. Дивились мультики. Прийшов час збирати сина. Вони залишились наодинці. Христина пішла у ванну.
– Тату, а ти віддаси мене у дитячий будинок? – випалив син.
– Ні, синку, з чого ти взяв?
– Якась тітка на похоронах сказала.
Я завів сина до Олени. А сам прокручував в голові його слова. Я не міг його залишити. Це моя кровинка.
Наступного дня я замучив себе цим питанням. Мені перед очима стояло обличчя помираючої Тані.
Я не міг більше відкладати і прийняв рішення забрати Костика до себе додому. Христя зустріла нас смачними тістечками з чаєм. Поки Максим грався в кімнаті. Я почав розмовляти з дівчиною:
– Христя, ти ж знаєш що Таня померла. І тепер у Костика крім нас з тобою нікого немає.. Він залишився сам.
– Нас? Пробач, Андрія, але я йому ніхто. Я знала, що ти заведеш цю розмову. І знаю, що ти казатимеш далі. Я проти. Я хочу власних дітей, а не чужих.
– Та які ж вони чужі? Це мій син! І що ти пропонуєш мені віддати його у дитбудинок?
– Ну, Андрію, є ж хороші дитячі будинки. Ми будемо його провідувати. І навіть забирати на вихідні додому
– Ні, я не зроблю цього. Він тільки-но втратив маму. Йому і так важко.
– Тоді вибирай: або я , або він. Третього не дано.
Я повернувся і побачив сина. Він вже давно стояв за моєю спиною. Він чув усю нашу розмову. Я бачив, Христина налаштована рішуче. І думати по-іншому вона не зможе.
Я мовчки взяв сина на руки і пішов збирати свої речі. Мені доведеться переїхати на свою стару квартиру, бо ця була Христини.
Ми їхали мовчки. Зайшли у квартиру. Ми були втомлені і пішли лягати у ліжко, ввімкнули телевізор і лежали.
– Тату, ти що плачеш? – запитав син
– Ні, синку, все нормально – сказав я , витерши очі.
– Тату, а я тепер з тобою житиму? Ти не віддаси мене нікуди?
– Так, синку, ти тепер завжди будеш зі мною.
– Чесно-чесно?
– Чесно-чесно..
Син підскочив і міцно мене обійняв. Я зрозумів, що зробив правильне рішення.
Більше немає Тані, немає Христі. Залишились ми тільки вдвох. Але я знав, що ми впораємось.
Як гадаєте, буде важко Андрію справлятись зі сином?
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Моя свекруха замовила на ювілей таке, від чого в мене очі на чоло полізли
Гарний рецепт смачного торта «Бите скло». Рідним сподобається
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Невістка запросила нас на свій ювілей в ресторан. Настрій зіпсувався, коли ми побачили святковий стіл
10 фото дитинчат видр, які піднімуть вам настрій навіть в найгірший день
Смачний та ніжний торт «Спартак» за простим та швидким рецептом
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Аджика з кабачків — в рази смачніша від традиційної. Встигніть запастись на зиму
Мариновані сливи. Відкoли вперше скyштувала, мариную багато банок!
Рецепт повітряного податливого тіста
Всі мої сусіди та рідня готують вареники лише за цим рецептом, на кефірі! Вони повітряні, пухкі не злипаються та не розварюються! Тепер це найулюбленіша страва і в нашому домі!
Дослідники розповіли про 6 причин, за якими чоловік закохується
14 психологічних фактів про кохання, які науково доведені і працюють
12 особливостей гідної жінки, які цінують чоловіки
Глянув на стару гармошку й згадав, як дід жартома розповів про дідівський спосіб знайомства
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
“Наполеон” з куркою і грибами. Нереальна смакота, від якої всі в захваті
