З першим чоловіком я познайомилася, коли навчалася в школі. Він здавався мені хоробрим та надійним супутником для життя, тому я навіть не вагалася, коли виходила за нього заміж.
Хоча стосунки у нас зав’язалися набагато пізніше. Андрій перший час не помічав мене. Йому подобалися інші дівчата, а потім хлопець пішов в армію. Увесь цей час я вірно чекала на нього і зрештою отримала своє. Андрій помітив мене. Між нами спалахнули почуття. Перші побачення, а потім весілля. Вже тоді я знала, що у нас скоро народиться малюк.
Проте наше спільне життя зовсім не нагадувало казку. Перший час ми мешкали у свекрухи з важким характером. Потім нам вийшло перебратися на орендовану квартиру. Однак і там щастя не вдалося знайти, адже Андрій знайшов собі іншу жінку. Спочатку чоловік почав пізно повертатися додому, потім пропадати вечорами, а закінчилося все тим, що він привів коханку додому. Я до останнього не хотіла врити у його зраду, але моє серце розбили вщент.
Я вирішила, що заради сина повинна розлучитися і переїхати назад до батьків. На той момент дитині було 3 рочки. Мама ще довго читала мені моралі, мовляв, вона з самого початку знала, що так буде і попереджала, що Андрій – несерйозний чоловік. Та я не хотіла цього слухати, бо у моєму серці продовжувало жити кохання. Стало легше лише тоді, коли він переїхав в інше місто. Я подала на аліменти, але ніхто не спішив виплачувати мені гроші.
Друзі вирішили зісватати мене з моїм, як згодом виявилося, другим чоловіком.
Устим був перспективним, добрим і забезпеченим. Він мені одразу сподобався. Особливе захоплення викликало його ставлення до мого сина. Він проводив з ним багато часу, бавився в різні ігри, сміявся і мило розмовляв. Ми втрьох ходили в парк на прогулянку, каталися на гойдалках і їли морозиво. Устим ніколи не шкодував на нас грошей і ні в чому не відмовляв дитині. А все тому, що він не міг стати батьком, тому мій син практично став йому рідним. Загалом така ситуація мене цілком влаштовувала, адже народжувати знову я не планувала.
Ми з Устимом побралися і він швидко зі статусу “вітчим” перейшов у роль”тата”. Зізнаюся, що перший час мене це напружувало, адже рідним батьком мого сина все ж був Андрій, чоловік якого я найбільше любила. Та псувати стосунки між ними я не хотіла.
Подружнє життя у нас склалося добре. Чоловік повністю забезпечував нашу сім’ю у фінансовому плані. Ми двічі на рік їздили відпочивати закордон. Синові виповнилося 16 років. Завдяки Устиму він досі добре вчиться і багато займається спортом.
Здавалося, чого ще потрібно для щастя? Та буквально декілька місяців тому з’явився мій колишній чоловік. Він почав писати мені в соціальних мережах. Сказав, що його матір померла, тому зараз він повернувся в наше місто і живе у її квартирі. Потім Андрій запросив мене до себе в гості. Я не хотіла їхати, але почуття, які досі жили в моєму серці, змусили мене прийняти інше рішення. Ми зустрілися і багато говорили про минуле. Чоловік розповів, що одружився вдруге, але через півтора року розлучився. Дітей у нього більше немає.
Потім колишній сказав, що хоче знову відновити наші стосунки. Він запропонував мені залишити Устима і переїхати разом з сином у його квартиру. Зрештою, хлопчику буде тільки краще, якщо його рідні батьки будуть поруч.
Мені було не легко наважитися на такий крок, але кохання перемогло.
Устим відреагував на цю новину холодно. Він сказав, що я не здивувала його. Натомість син довго плакав і заявив, що від тата нікуди не піде. Я намагалася пояснити йому, що його рідним батьком є Андрій, але той не хоче його визнавати. Мені здається, що Устим спеціально налаштував сина проти мене з чоловіком, адже можливості мати власних дітей у нього немає.
Зараз я живу з Андрієм. З чоловіком ми розлучилися, а мій син досі відмовляється переїжджати. Він навіть не хоче приходити в гості, а під час телефонної розмови відповідає беземоційно та коротко. Я б хотіла забрати дитину, але хіба правильно це робити проти його волі?
Хочеться знайти підхід до сина і переконати його, що ми з Андрієм його справжня сім’я. Я впевнена, що згодом він пробачить мені мій вчинок і зрозуміє, що кожен помиляється.
А що ви думаєте про вчинок жінки?
