Пологи у мене були не з легких. Дитина лежала неправильно і виходила тазом вперед. Після пологів ми з синочком опинилися у відділенні патології. Я лежу в одній палаті, малюк в інший, щоб його погодувати біжу до нього, потім назад до себе. Я мріяла тільки про одне – швидше б нас виписали і ми поїхали додому.
Зі мною в одній палаті лежала молода дівчина Аня, їй було всього 18 років. Вона розповіла мені свою історію, мені було дуже шкода її.
Рік тому з дівчиною трапилася неприємна історія. На неї напала банда молодих хлопців. Вони довго стежили за нею, і коли Аня йшла додому, навалили на неї і зґвалтували. Дівчина до того моменту була незаймана.
Потім було довге лікування, під час якого Аня дізналася, що вагітна. Коли приїхали додому, після лікарні, хотіла накласти на себе руки. Один раз навіть порізала собі вени, але мама вчасно повернулася додому.
У пологовий будинок її привезли вже з переймами, вона швидко народила, але дитина виявилася хворобливою. Вона хотіла відразу ж піти, але її не відпустили. Коли потрібно було йти годувати дівчинку, Аня відмовлялася. А її дівчинка лежала така маленька і красива.
Аня розповіла, що хоче кинути дівчинку. Я згадала, як хотіла завагітніти, як носила свою дитину, яку радість відчула, коли вона народилася. Почала вмовляти дівчину, щоб вона отямилася, говорила, що дитина не винна.
Аня мене не слухала, та й її мати була проти цієї дитини. А дівчина мовчки лежала на своєму ліжку, не кліпаючи дивилася в стелю.
А одного разу, вона вийшла з палати, я подумала, що пішла до своєї дівчинки. Чекала, коли вона прийде, щоб розпитати. Але Аня не повернулася, ось так, в халаті і в тапочках вона просто пішла. Я звинувачувала себе, що не змогла переконати її залишити дитину. Думала я і про маленьку дівчинку, яка ще не знала, що її зрадили. Що на неї чекає попереду? Будинок малятка, дитбудинок, в’язниця? Звичайно, може в її долі все складеться добре, але це малоймовірно
Потім я пішла годувати сина, а коли йшла назад, не змогла пройти повз Марійки (так про себе я назвала дівчинку) і нагодувала її теж.
У дівчинки були симптоми кисневого голодування, і вона лежала в апараті, маленька і беззахисна. Мені стало страшно за цю дівчинку.
На наступний день нас з сином виписували, ми готувалися до від’їзду. Я вирішила сходити, подивитися як там Марійка. Дізналася, що її теж виписують, але їде вона не додому, а до будинку маляти. Мені стало так її шкода, адже я її годувала своїм молоком, приходила вночі, дивилася як вона. Подумала, що скоро у неї почнуть різатися зубки, до неї ніхто не підійде, коли їй буде боляче. Коли їй буде страшно, поруч не буде людини, яка розвіє її дитячі страхи
І тоді я прийняла вольове рішення, я забираю Марійку з собою. Подзвонила чоловікові, мамі, вони були шоковані, але прийняли моє рішення. Чоловік взагалі мене приголомшив, сказав, що тепер у нього не тільки син, а й улюблена дочка.
Швидко зібрала всі необхідні документи і ось Марійка в будинку, у себе вдома, з люблячими батьками. Ця дівчинка виявилася дуже розумною і тямущою. У школі вчилася добре, закінчила її із золотою медаллю. Вступила до медичного університету і скоро стане лікарем. Дочка вийшла заміж, а недавно я дізналася, що скоро стану бабусею.
Не знаю як склалася доля у дівчини Анни, але хочу сказати їй спасибі, що вона подарувала мені чудову доньку.
Як ви ставитеся до такого вчинку Анни, яка залишила свою дитину?
