Одна сім’я взяла до себе бабусю. Майже чужу. Далеку-далеку родичку. Мало того, що чужу майже, так ще сліпу і, вибачте, недоумкувату. Не в образу буде сказано, але абсолютно зійшла з розуму.
Це якийсь фантастичний вчинок. А вони ось взяли. Вони жили в селі все ж, там простіше. Але вони були бідні, своїх дітей троє, від одного сина вже двоє онуків. Велика родина. І такі прості, грубуваті, не надто освічені люди, але совісні. Вони не здали стареньку в притулок та не просто заходили до неї вечорами; вона жила на іншому кінці села, далеко. І взагалі, вона вже не могла зовсім себе обслуговувати.
Ось і взяли.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Привезли її жалюгідні пожитки, переодягли в чисте, пов’язали чисту хустку, як годиться, дали з ложки поїсти і посадили на ліжко. На стіні килимок повісили з оленями. Хоча вона не бачить. І стали абияк жити, їсти борщ та кашу. І локшину китайську. І чай пити з цукром. І водити стареньку в туалет. І переодягати, якщо треба. І слухати її марення: вона постійно тонким старечим голосом несла марення.
І одного разу ця бабуся, Марія Іванівна, ось цим голосом і каже маячню: «В сарай злодій заліз!». Пішли в сарай – там п’яний сусід краде цінні речі. Картоплю і капусту. Треба ж, як збіглося!
Ще минув час, а бабуся знову говорить: «Нехай Роман не їде в місто! Машина розіб’ється!».
Довірливі простаки послухали свою ненормальну стареньку і Романа в місто не пустили з другом. Друг сильно постраждав в аварії. А Роман взагалі б убився, якби сидів поруч. Ось воно як! Потім бабуся ще багато всього говорила, хоча нічого не міркувала, не пам’ятала, не бачила і ложку до рота не могла донести. І потім почала марити, щоб їй купили лотерейний квиток. Сидить і випрошує лотерейний квиток. Батько сімейства з’їздив у велике село і купив. І що б ви думали? Вони виграли купу грошей! Купу просто! Триста або чотириста тисяч. Або навіть п’ятсот – ухильно вони розповіли.
Прості люди про гроші ухильно розповідають, просто кажуть: «купа!». Ось так!
А старенькій купили новий халат, пряників і багато всього хорошого. Так, ще покривало красиве – ну і що, що вона не бачить очима? Вона чимось іншим бачить! Нехай буде красиве все. І всі її люблять. Хоча вона постійно марить і все забуває. І не може сама їсти і до туалету дійти. Але вона добре посміхається. І сидить на красивому покривалі в чистому халаті і ошатній хустці, немов лялечка. Перебирає хрестик в руках і щось таке говорить тонким голосом добре.
І хитає головою …
Що ви думаєте про цю історію? Як вважаєте, що допомагає бабусі все так відчувати?
Найпідступніші жінки за знаком Зодіаку
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Якби знала, що все так обернеться – ніколи б не прийняла допомоги від чоловіка
Я вирішила попросити зятя про одну послугу – допомогти з ремонтом на дачі
Анекдоти для гарного настрою!
Бджоли визнані найважливішими істотами нашої планети
Як із домашнього сиру приготувати сирну закуску для бутербродів. Краща за будь-які магазинні аналоги!
Узбецький плов – традиційний і дуже смачний рецепт
А ви знали, що коли жінка змінює своє прізвище на прізвище чоловіка, вона погоджується на нову долю?
Який у вас камінь-талісман в залежності від місяця народження і як він розкриває вашу особистість?
Як швидко і назавжди позбутися від мурах на вашій ділянці
Рецепт випросила у подруги, яка заробляє на випічці. Ідеальний класичний бісквіт готую тільки так
Боялася, що стану тою поганою невісткою та свекруха буде мене постійно принижувати. Однак, вже після першого знайомства пані Валя мене приємно здивувала
Чому я маю одна працювати і стільки ротів годувати? Остогидло все це! Я думала, що коли вийду заміж – життя зміниться. Але щось пішло не так
– 50 євро? Твої батьки багатії, а зовсім не хочуть допомогти! – Вони нам нічого не винні! – Тоді і я їх не доглядатиму на старість
Колишній наздогнав мене в парку і заявив, що хоче повернути все назад. Але його чекала страшна правда…
– Ви забрали додому чужу дитину! – прозвучало в телефоні через 2 місяці після пологів. – Це що якийсь жарт? – подумала я
Мама нареченої на весіллі сиділа заплакана, в очах її був відчай. Вона знала те, про що інші й не здогадувались
Незнайома старенька поставила на ноги нашого сина, який сидів в інвалідному візку
