Петро дуже посварився зі своїми батьками. Довго з ними не спілкувався, декілька років. Батька не стало рано, спереживався чоловік через сина, мав великі надії на нього, а тут таке. Згодом злягла і матір. Та сестра Петра вмовила його прийти помиритись з мамою, поки вона ще жива. Якби не вона, то так напевно й з нею би не попрощався.
Петро потім дуже допоміг сестрі з поминками. Вона не знає, якби впоралась без брата. Грошей то у неї не було.
А посварився з батьками Петро через дружину свою Настю. Вона була такою людиною неординарною. Не сподобалась вона нікому. Відштовхувала від себе людей і ставила на п’єдестал себе. А Петру вистачило розуму після весілля привести Настю до дому. От вони й вжитись не могли всі разом.
Настя була родом з невеличкого села, тому життя у місті було для неї чимось неймовірним. Вони з Петром відкладали гроші на своє житло. Хотіли придбати квартиру в кредит. Тому і жили у його батьків. Так було менше витрат. І перший час його мама мовчала. А потім ситуація все більше усугублялась. Спочатку маленькі суперечки, а потім відбувся цілковитий скандал.
А все було банально просто. Причиною конфлікту стала невимитий посуд. Мама побачила його і пішла в кімнату, повчати невістку. Та вирішила не мовчати і теж висловила своє незадоволення. Їхню розмову почув батько і сказав, щоб діти збирали речі і з’їжджали, якщо їх щось не влаштовує. Так далі продовжуватись не могло.
От вони після цього вони і не розмовляли. Петро з Настею орендували собі квартиру і жили окремо відтоді. Петро був ображений і батьки були ображені. Так і грали в мовчанку.
З батьком він не встиг помиритись, а з матір’ю от хоч в її останні дні. Хоча зі сестрою Петро контактував часто, через неї і дізнавався, як батьки живуть. Він приїжджав до е в гості, кликав до себе.
Вже і новосілля справив, таки купили вони з Настею житло. Сестра і раніша вмовляла брата помиритись з батьками. Він начебто і не був проти. Та відтягував цей момент. Думав: “Ай, пізніше заїду. Коли буде час..”. Час все не було. А потім і не було до кого їхати.
Мати своєю чергою, поки була жива, за житя сина взнавала через дочку. Але на примирення першою не йшла, чекала кроків від Петра. Таке от у неї життя було.
Три місяці після смерті матері Петро подзвонив до сестри:
– Я був у нотаріуса. Ти знала, що мама заповіт написала?
– Звісно. Ще раніше тато переписав усе на маму, а потім вона мені усе заповіла: квартиру, дачу, машину.
– Але ти ж оформиш потім це все навпіл, так? Ми ж обоє діти. Так буде несправедливо.
Дівчина і не знала, як вчинити правильно. Вона не потребує грошей, її чоловік добре забезпечує, але усі ці роки вона сама доглядала батьків, брат жодного разу е прийшов до них, а тепер хоче майна. Хоча вона розуміла, що йому важко. У них ще був кредит за квартиру, з роботою у нього не складалось через ситуацію в країні. Все-таки весь цей час у них були хороші стосунки, вона не хотіла їх псувати.
Та поки вагалась, що робити.
А що б ви порадили сестрі?
