Бомж з котом Васьком опинилися на вулиці. Життєві обставини чоловіка склалися так, що він втратив роботу, квартиру і сім’ю. Тварина також залишилася без даху над головою, коли не стало її господині.
У Сергія була дружина та двоє дітей. Люся наводила в домі лад, куди чоловікові завжди було приємно повертатися. Сини-близнюки пішли в садочок, коли батьки придбали свою першу іномарку.
Проте одна подія перевернула їхнє життя.
Наприкінці липня теща запросила дочку з сім’єю до себе в гості.
– Можемо влаштувати собі невеликий відпочинок на природі. Поїдемо до батьків, діти будуть ягоди збирати, а ти на рибалку підеш, – переконувала дружина.
Чоловік погодився. Тим паче нещодавно він оновив своє рибальське спорядження. У п’ятниці ввечері вони вирушили в дорогу. Добиратися потрібно було приблизно годину. До темряви вони планували бути на місті. Раптом погода змінилася і на дворі почався дощ.
– Сергію, їдь обережніше. Мокро і слизько на дорозі. Ще й видимість погана, – застерігала дружина.
– Я нормально їду.
З рулем чоловік відчував себе дуже впевнено. Він пишався тим, що може тримати кермо однією рукою. Проте через втрату пильності Сергій забув про різкий поворот, а ще й зустрічна машина…
Чоловік отямився в лікарні. У нього була перемотана нога, а з рук і рота стирчали трубки. Як тільки підійшла медсестра, він жестами дав їй зрозуміти, що хоче щось сказати. Коли прибрали трубки, Сергій запитав, як його сім’я. Жінка лише відповіла, що зараз покличе головного лікаря.
Саме тоді він дізнався про те, що втратив найрідніших людей. Цю звістку він прийняв мужньо, але не міг зрозуміти, чому він залишився живим і навіщо. Адже тепер кожного дня він буде жити з почуттям провини.
Сергія ніхто не провідував. Теща через біль втрати загинула від інфаркту, а тесть більше не покидав дачу. Батьки чоловіка померли багато років тому, а єдиний рідний брат жив закордоном.
Через місяць чоловіка виписали з лікарні. Він одразу пішов на цвинтар. До могили Сергій підходив зі сльозами на очах і болем в серці.
– Дорогі мої! Мені немає виправдання і прощення! Не знаю, як мені без вас жити.
Він ще довго сидів на кладовищі і говорив сам з собою. Додому подався лише пізно вночі.
Дорогою Сергій купив пляшку горілки. Саме з цього вчинку він почав стрімко котитися вниз. Тверезим його на роботі більше ніхто не бачив, а тримати п’яницю не було сенсу. Після звільнення чоловік почав випивати ще більше. У нього з’явилися непевні друзі, через яких одного ранку він опинився на вулиці. Виявилося, що у стані алкогольного сп’яніння Сергій переписав усі документи на іншу людину, яка тепер є законним власником його квартири.
Земля покрилася снігом. Чоловік шукав прихисток від холоду в підвалі сусіднього будинку. Там він вмостився на якійсь лежанці і заплакав. У нього не було жалю ні до себе, ні до втраченої нерухомості. Він шкодував лише про те, що досі залишався живим.
Так чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив перед собою кота.
– Ти теж самотній і не має де жити?
У відповідь пухнастий клубочок лише м’явкнув.
– Тоді будемо жити разом, – запропонував чоловік, пригорнувши до себе тварину.
З того часу вони разом спали і разом їли. Сергій підробляв двірником, щоб мати змогу звести кінці з кінцями. А свого нового друга назвав Васьком. Весною вони все частіше почали виходити на вулицю.
Кіт ділився зі своїм новим господарем своєю здобиччю, а той, як тільки випадала можливість, влаштовував пишні обіди для них обох. До такого свята живота завжди долучався і бродячий пес Шарік.
У Сергія від такого способу життя розпочалися проблеми з серцем. Він рятувався валідолом, але одного ранку зрозумів, що таблетки закінчилися, а біль в грудній клітці став нестерпним. Зрештою він провалився в туман, а прокинувся в лікарняній палаті.
– Доброго дня, Сергію. Як ти почуваєшся? Люся б не зраділа такій твоїй поведінці, – зауважила сусідка, яка працювала медсестрою в кардіології.
– Як я тут опинився?
– Подякую котові, який був поруч з тобою.
– Це він мене врятував?
– Так. Він привернув увагу сусідки, яка прийшла на голосне нявчання. Побачивши, що ти непритомний, вона викликала швидку допомогу. Ледь вдалося врятувати. У тебе, до речі, є якісь родичі?
– Є брат, але він закордоном.
Через тиждень у палату Сергія зайшов Микола. Свого брата чоловік впізнав не одразу.
– Ти як тут опинився?
– Це поліцейські повідомили мені, що ти хворієш. До них звернулася місцева медсестра. Я чув про твоє горе, але ніяк не було можливості приїхати. Вибач. А зараз я відклав всі справи і рвонув до тебе.
– Дякую, але я вже дорослий і можу самостійно про себе подбати.
– Сергію, після виписки я забираю тебе до себе.
– Я не можу покинути могилу своєї сім’ї. Та й друг у мене з’явився…
– Це ти про кота, який тебе врятував? А як ви жити збираєтеся?
– Пити я більше не буду. Знайду роботу, а на перший час переберуся до тестя.
– Ну гаразд, але я тобі дам трохи грошей.
Після виписки Сергій одразу пішов на пошуки Васька. Він знайшов тварину у підвалі.
– Дякую, Васю, що врятував мене. Ти мій справжній друг.
Після цього вони разом пішли на кладовище. Поклали свіжі квіти на могилу і вирушили на розмову до тестя. Чоловік був радий бачити зятя, адже він був самотній, хворий і немічний…
Він дозволив Сергієві залишитися в нього разом з котом.
Мораль цієї історії полягає в тому, що потрібно робити добрі справи, адже вони сторицею повертаються.
А вам сподобалася ця історія?
