Так сталося, що у палату для безнадійно хворих поклали двох пацієнтів: чотирьохрічну дівчинку та жінку років сорока.
У дівчини була четверта стадія раку. Вона була сиротою, лікарі перешіптувалися, що їй залишилося жити всьо декілька тижнів. До неї підселили жінку, хвору на рак легень. Ця жінка теж була самотня. Мати її померла ще дуже давно, а батька вона так і ніколи не бачила. Коли ж її колишній наречений дізнався, що вона завагітніла, одразу вмовив її зробити аборт, через це – вона залишилася безплідною на все життя. Так і жила вона – з пораненою душею і з ненавистю до оточуючих людей.
Жінка не розуміла одного, навіщо було класти в палату до неї дитину, яка постійно несамовито кричала від болю.
Дівчинка її відверто дратувала.
Наступного дня, крики дівчини ставали нестерпними.
– Я більше не можу це слухати, – бурмотіла собі під ніс жінка, – коли ж ця дівчинка нарешті віддасть свою душу Богу? Ти мені можеш дати можливість померти в тиші? Почекай, я тобі скоро покажу.
Потім у жінки несподівано стався напад і вона мимоволі почала втрачати свідомість.
Коли жінка прийшла до тями, то не роздумуючи, вирішила відключити апарат, який підтримував життя в дівчинці. Нарешті, вона позбавить і себе, і нещасну від важких страждань.
Вона тихо підійшла до дівчинки. Для того, щоб відключити апарат потрібно було нагнутися над дівчинкою та витягнути з самої шиї клапан.
Як тільки вона нахилилася, то почула тихий голос: “Мамо, невже ти прийшла до мене?”.
Жінка не могла знайти слів, вона так і стояла ще декілька хвилин, тримаючи клапан в руці. Через деякий час, жінка вирішила акуратно прилягти біля дитини.
Вранці поруч з нею сиділа маленька кучерява дівчинка, яка пильно оглядала жінку. Коли ж та прокинулася, то дитина серйозним голосом запиталася:
– Де ти так довго пропадала?
І жінка сказала:
– Донечко, твоя мама мала багато роботи, тільки недавно приїхала з відрядження.
– Я знала, що ти мене не покинула. Всі мене тут переконували, що ти ніколи не приїдеш.
Поки дівчинка ніжно пригорнулася до жінки та шепотіла їй слова, остання гірко розуміла, що хвороба вже стоїть на порозі і вона тільки на коротку мить може подарувати дитині щастя. Нехай воно не справжнє, але таке бажане та потрібне зараз. Невдовзі жінка відчула, що їй стає погано:
– Доню, давай ми з тобою зараз приляжемо і відпочинемо, гаразд?
Дівчинка ніжно сперлася на плече матері та не могла відвести від неї свої оченята. Так дівчинка і заснула, а уві сні продовжувала широко усміхатися. Але вночі почалася криза. Збіглися лікарі та почали розводити руками, повторювали, що кінець вже зовсім близький.
Дівчинка не могла прийти до тями. Жінка не відходила від неї ні на секунду. Свій власний біль вона вже не відчувала.
Жінка знову заговорила з Богом.
– Боже, я тебе благаю, прости мене. Я так довго ненавиділа своє життя та долю, яку ти мені приготував. Я не вміла ніколи любити. Я не буду нічого просити для себе. Хочу лише одного, щоб ти забрав весь біль в моєї донечки та передав його мені. Спасибі тобі, що вислухав мене!
Наступного ранку дівчинка взагалі не рухалася. Жінка подумала, що дитина померла. Вона тихо дивилася на обличчя і плакала.
Раптом дівчинка відкрила очі і сказала:
– Мамо, а ти можеш дати мені олівці та альбом для малювання? Я дуже хочу тобі намалювати одну річ.
“Моя рідна дівчинко, ти жива” – подумала жінка.
Одразу радісно стало на душі в жінки. Її серце наповнилося такою любов’ю, що здавалося, що воно зараз просто вибухне.
– Як ти зараз себе почуваєш? – ніжно запиталася жінка.
– Мамусю, після того, як ти прийшла до мене, я почала себе дуже добре почувати. Але ось вчора, мені приснився дуже страшний сон. Неначе два чорних дракони прилетіли та намагалися спалити моє ліжко. Я одразу голосно крикнула, що у мене є мама і показала свій кулак. Вони злякалися мене і полетіли геть.
Невдовзі, нові аналізи показали неможливе – відсутність пухлин та повну ремісію в обох!
У жінки та дівчинки взяли аналізи на додаткові дослідження і виписали з лікарні, оскільки ці палати лише для безнадійно хворих.
Тепер мама і донечка повернулися додому. Вони ніколи більше не розлучалися на довго!
А ви вірите в чудеса?
