Після закінчення школи я переїхав з села в місто, де почав здобувати вищу освіту.
Зрештою, отримавши диплом, я не повернувся додому. У мене з’явилася хороша робота, дружина і син.
З батьками в селі залишився мій брат Микола. Він також одружився і завів свою сім’ю. Між ними зажди панувала злагода і взаєморозуміння. Батьки допомагали з вихованням двох онуків.
Згодом він тещі з тестем нам дісталася машина. Не іномарка звичайно, але цього вистачало, щоб їздити по своїх справах і навідувати в гості у село.
Влітку ми регулярно відвідували моїх батьків. Вони чекали на поміч від нас у господарстві. Оксана намагалася догодити свекрусі і допомогти зі всім, що потрібно.
Буквально три роки тому матері не стало. Біда не приходить одна, тому не дивно, що саме тоді я втратив роботу. Оскільки ми виплачували кредит за квартиру, то довелося активно шукати нове місце праці і підробляти на вихідних.
Вільного часу практично не було, тому навідували батька ми лише на свята.
Минулого місяця його не стало. Ми з дружиною допомогли з організацією похоронів. Витрати поділили навпіл з братом.
Нещодавно Микола подзвонив до мене і попросив про те, щоб я відмовився від своєї частини спадку. Він хотів оформити будинок на себе, мовляв, так буде правильно, адже за батьком останні роки доглядала його сім’я. Такі заяви мені здалися надзвичайно дивними. По-перше, мій тато до кінця своїх днів був активним чоловіком, який самостійно доглядав за собою. По-друге, у нього була непогана пенсія, якої однозначно вистачало на прожиття.
Тим паче батьки ніколи не підіймали питання про те, кому залишиться будинок після їхньої смерті. Ніхто не казав, що він має належати лише братові. Мені не хочеться ні з ким сперечатися, але й відмовлятися від майна я теж не планую. Адже на наших плечах лежить кредит, з виплатою якого ця спадщина добряче б допомогла.
Мені ще потрібно поговорити з братом на цю тему, адже конкретної відповіді я так і не дав. Як мені вчинити правильно, щоб зберегти стосунки з братом?
Що б ви порадили чоловікові, який опинився в такій ситуації?
