– Доброго дня – я почула в слухавці нерішучий жіночий голос – Ви Анна Миколаївна? Мама Саші?
– Так.
– Будь ласка, передайте йому, щоб терміново приніс мені довідку, він знає, мені народжувати скоро, без цієї довідки в пологовий будинок не пустять …
– Що?! Яка довідка? Який пологовий будинок? Ви хто?
Потім я дізналася, що дівчину звуть Дарина, минулого року вона зустрічалася з нашим сином, а тепер чекає від нього дитину. Дарина запевняла, що ніяких претензій до сина не має, рішення народжувати прийняла сама і на допомогу від сина не розраховує.
– Зачекайте, але я про вас вперше чую … минулого року це коли? Влітку Саші в місті не було.
– Восени, – відповіла дівчина – ви не лайте Сашу, він не винен, тільки про довідку скажіть. Спасибі.
І вона повісила трубку.
Чоловік як дізнався, схопився і в шаленстві забігав по кімнаті.
– Нехай одружується! Дитину зробив і в кущі!
– Ні, йому до диплома ще два роки. Він сам ще дитина! І цій дівчинці тільки лише вісімнадцять виповнилося …
Уже ввечері син сказав, що вони з Дариною зустрічалися всього пару місяців, а про вагітність вона сказала йому перед Новим роком.
– Я їй нічого не обіцяв. Ми взагалі ні про яке весілля її говорили. Погуляли трохи і розбіглися, при чому тут діти …
Я мовчала не знаючи, що сказати. Що ми можемо з батьком зробити? Наполягати на одруженні? Який сенс? Син цю дівчину не любить, коли якого чоловіка утримали діти? У нашому випадку все напевно буде так само просто: молоді розлучаться ще до того, як ми зможемо виплатити взяті на весілля кредити.
– Мам, я пропонував їй зробити аборт, але у неї резус негативний, потім може зовсім не народити. І взагалі вона дуже хоче дитину. При чому тут я?
– Ти знайомий з її батьками? Є кому допомогти з малюком?
… Все виявилося гірше, ніж я припускала. Мати Дарини – алкоголічка. У період просвітлення вона влаштовувалася на роботу, вбиралася, доглядала за собою, починала активно шукати супутника життя. І кожного нового чоловіка вона оголошувала батьком Дарини.
Ось я і подумала, що таким чином дівчинка вирішила створити собі нову хорошу сім’ю: чоловіка, дитину і свекруху зі свекром.
Вона все продумала, син, як порядна людина, піде з нею до РАГСу, приведе наречену у свій будинок, витрати від сукні до святкового столу зрозуміло оплатимо ми.
– Мам, вона з матір’ю взагалі не живе, у неї невелика квартира є, яка від бабусі ще дісталася. Не буду я з нею одружуватися.
– Звичайно не будеш, – втомлено погодилася я – ти про довідку не забудь завтра. У пологовий будинок завези.
***
Минуло два місяці. Дарина більше не дзвонила, а ми наполегливо вдавали, що нічого не сталося. Якось син запитав:
– Мама, ми другий телевізор зовсім не включаємо ж ..
– Навіщо він тобі?
– Хочу Дарині відвезти. У неї був старий, але зламався, вчора їздив допомагав викидати.
– Дарина? … А вона народила?
– Так, хлопчика, Дімою назвала.
– Схожий на тебе? …
– Він ні на кого не схожий – маленький, товстий, лисий, весь час їсть і спить ..
Син відвіз телевізор, а я постійно тепер думала про цю дитину.
Того ж вечора вирішили ми з чоловіком з’їздити до Дарини.
– Давно пора, – підтримав чоловік – вони нехай самі розбираються, а хлопчак нам вважай онук рідний.
Не ризикнувши з’явитися з сюрпризом, я подзвонила Дарині, вона здивувалася, але сказала, що буде рада нас бачити у себе в гостях.
– Купити що-небудь?
– Підгузники! – випалила вона – їх завжди не вистачає, а вони дорогі.
Перед візитом ми заїхали в магазини, набрали Дарині гостинців, іграшок малюкові, молодій мамі треба було добре харчуватися, купили в аптеці підгузників.
Перед квартирою я забарилася.
– Все в порядку, – заспокоював чоловік – подивимося на хлопчика, залишимо покупки і все. Можливо, це буде наша перша і остання зустріч.
… Дарина виявилася невисокою, повненькою дівчиною з приємним і відкритим обличчям. На кухні вже закипав чайник, на столі стояла тарілка зі свіжоспеченими млинцями.
– Діма тільки заснув, – тихо сказала вона нам – ходімо, я вам його покажу, він уві сні дуже смішно морщиться.
При погляді на пухкого, рум’яного хлопчика всі сумніви відпали – це наш онук, як дві краплі води він був схожий на маленького Сашка в цьому віці. Той же кирпатий носик, рудуватий пушок на голові, високе чоло, уві сні він так само смішно ворушив бровами.
За чаєм Дарина розповіла про себе, після школи вона закінчила училище і навіть встигла попрацювати перукарем.
– Знаєте, я на Сашу не ображаюся, як дізналася про дитину, відразу зрозуміла, що залишу. Ну і що, що я молода, за те у малюка буде хороша мама. Я любила його спочатку, поки він ще в животі був …
– А на що ти живеш? – запитала я
– На дитячі гроші. Ви не думайте, мені від вас нічого не треба. Син підросте на роботу вийду, в ясла я його вже записала там з 10 місяців приймають.
– У мене навіть накопичення є – гордо повідомила Дарина. – поки працювала, відкладала.
– І багато?
– Тридцять тисяч.
І відразу ж додала.
– Це я коляску ще з них купила. Ліжечко. Подивіться, все нове!
У цей момент закричав Діма і дівчина кинулася до малюка заспокоїти і погодувати.
Я озирнулася. У кімнаті стояв накритий старим пледом скрипучий диван. На стінах полиці з книгами. Старомодний сервант в кутку. Ймовірно ця обстановка була ще при бабусі.
Тут повернулася Дарина з карапузом.
– Давай ми тобі допоможемо пакети розібрати.
А на кухні ми не виявили холодильника …
– У мене його немає, – зніяковіла дівчина. – але нічого, якщо щось швидко псується, я за вікно кладу. Бачите, там ящик спеціальний …
На прощання ми поцілували онука, а ледь вийшли за поріг чоловік запитав:
– В магазин? У тебе карта з собою?
Я кивнула.
Ми сіли в машину і поїхали за новим холодильником.
Дарина мені дуже сподобалася: цілеспрямована, рішуча. Її не зламала ні бідність, ні мати-алкоголічка. Не знаю, як далі складеться її життя, але дуже хочу допомогти. І стати Дімі люблячою бабусею.
Що ви думаєте про такий вчинок батьків Саші?
