Ірина виросла в селі. Та після закінчення школи змогла вступити до ВНЗ ще й у столиці. За усі роки навчання вона лише раз поверталася додому. Тоді дорога була довгою, та і дорого було. Але дещо сталося, і вона вже не могла не побачити маму. Їй освідчились і попросили руки та серця. На мить дівчині згадалися її слова, що Василь їй був не пара. І добре, що нічого у них не склалося. Та щаслива Іра вже уявляла, як радітиме її мати.
Вони з Сергієм познайомилися на науковому семінарі. Хлопець закохався з першого погляду, та їхні шляхи розминулись. Через кілька місяців Сергій зрозумів, що не може забути Іру і знову зустрівся з нею. Після того вони не розлучались. А тепер вона у статусі нареченої повертається додому.
Автобус приїхав, коли вже смеркало. Дівчина вийшла на зупинці й не повірила своїм очам. Навпроти стояв Василь. Коли він впізнав дівчину, то одразу побіг до неї та почав обіймати.
З Василем дівчина познайомилася на танцях. Того літа, коли вона приїхала в село. Чоловік був таким галантним і гарним, що одразу сподобався їй. У них виникли палкі почуття. Але казка тривала не довго. Дівчина дізналася, що Василь одружений та має маленьких дітей. Тоді наче весь світ зупинився і розпався на уламки. Її охопила депресія, вона схудла і ледве повернулася до навчання. Після цього Іра і перестала повертатися додому. Боляче їй було із розбитим серцем.
А тепер він стояв перед нею на колінах і благав.
– Іринко моя, я так довго тебе шукаю. Ти знаєш, я розлучився, щоб бути з тобою! Я зрозумів, що не можу жити без тебе. Пробач, що так довго. Я кохаю тебе!
Дівчина не встигла зрозуміти, що відбулося. Вони вирішили присісти в кафе і поговорити.
– Після наших зустрічей я вже не міг дивитися на дружину. Я покинув її, а дітям допомагаю грошима. Давай знову будемо разом, люба – ніжно просив її чоловік.
Та в Іри все йшло обертом. “Чому він говорить їй це лише зараз, як йому вірити після стількох років?”, думала дівчина.
Додому вона повернулася пізно, та її мама ще не спала.
– Мамо, що я маю робити? – Іра у відчаї зі сльозами на очах обняла її. Тієї ночі вона почала все розказувати.
Та слухала дочку і не могла повірити.
– Доню, я тебе розумію. – з сумом відповіла мати. – Я хотіла, щоб тебе оминула моя доля, але сталося навпаки. Я теж була закохана в одруженого. Але ніколи б не дозволила собі зруйнувати чужу сім’ю. Коли дізналася, що вагітна тобою, одразу поїхала якомога далі. І хлопця, який любив мене покинула, щоб не соромити. Краще бути одній, ніж ламати життя другим.
Наступного ранку в Іри було 20 пропущених дзвінків від Сергія.
– З тобою все гаразд? Я почав хвилюватися! – стурбовано спитав наречений.
– Вибач, любий. Все добре. Мама рада за нас, і дуже хоче тебе побачити. Тому приїжджай якнайшвидше!
– Добре, чекай, скоро буду.
Чи правильно зробив Василь, що зізнався Ірі у своїх почуттях? Чи вірите ви, що доля має бумеранг?
