Не обов’язково намагатися зрозуміти чужі сімейні цінності та деякі традиції. Адже вони можуть деякою мірою відрізнятися від того, до чого звик саме ти. А у когось такі цінності взагалі відсутні. “А таке точно буває?” – запитаєшся ти. Звичайно, що так! Сьогодні ми хочемо розповісти історію про жінку, яку називають поганою бабусею. Але чи варто взагалі засуджувати людину за її погляди на життя?
Досить часто трапляється так, що у невісток не складаються відносини зі свекрухами. А комусь, навпаки, везе в цьому плані. Моя історія трішки інша: у нас взагалі немає ніяких відносин. Зараз все детально спробую пояснити.
Моїй свекрусі було п’ятдесят років, коли я з нею познайомилася. Тоді я дізналася, що Вікторія Дмитрівна працює адміністратором в салоні краси. Хоча по ній одразу було видно, що вона якось пов’язана зі сферою краси: холодний блонд, нарощені вії, татуаж брів, червона помада. Вона навіть сміття виносила виключно на підборах і з макіяжем.
Декілька разів на тиждень Вікторія полюбляє ходити на побачення. А ще вона часто бачиться зі своїми подругами. Вона не любить готувати. Вона навіть до нашого весілля готувалася ретельніше, ніж я. Якщо чесно, то мені було цікаво, чи вона завжди себе так поводила.
Після нашого весілля ми переїхали жити до неї. Спілкувалися ми вкрай рідко, тому що її майже ніколи не було вдома.
Мій чоловік нічого не хотів розповідати про свою маму. Я лише знаю, що батько покинув її одразу після його народження. Дивлячись на свою свекруху зараз, я прекрасно розумію, чому у неї не можуть налагодитися жодні відносини з чоловіками. Вона дуже байдужа до всього.
Згодом я дізналася, що вагітна. Перед 8 Березня, я цілий день господарювала на кухні і готувала вечерю. Така новина мене чомусь дуже засмутила, мені стало погано. Я попросила свекруху, щоб вона мені допомогла, а у відповідь почула такі слова: “Сонечко, яке приготування? Я збираюся на корпоратив”.
Наступного дня вона дізналася, що стане бабусею. “Ви дуже молоді ще, навіщо так поспішили? Краще б пожили для себе. Може передумаєте?” – запиталася свекруха. Звичайно, що я не хотіла почути такі слова. Складалося враження, що внуки Вікторії Дмитрівні були зовсім не потрібні.
Після народження дитини наше життя взагалі не змінилося. Хіба що проблем стало більше. Свекруха постійно десь пропадала, приходила додому пізно ввечері. Онуком майже не цікавилася.
Пригадую, як мені одного разу потрібно було кудись вийти, а малий не спав. Заходжу до свекрухи в кімнату, щоб попросити її посидіти з малим. А вона займається йогою. Сказала один раз, сказала другий – тиша. Виявилося, Вікторія Дмитрівна медитувала в навушниках, не до внука їй, як ви знаєте.
А недавно свекруха мене взагалі здивувала. Сказала, що переїжджає жити до її нового чоловіка, оскільки виходить заміж. З того часу вона більше не ночувала вдома. Поки мій чоловік на роботі, я весь час сиджу з дитиною. Іванку майже рік, а він ніколи не залишався з бабусею. Хіба це нормально?
Одного разу я запиталася у своєї свекрухи, чому вона ігнорує моє прохання посидіти з онуком. “Я не няня. Ви не народжували мені дитину, а собі. Виконуйте свої батьківські обов’язки самостійно”. – сказала вона.
Мені шкода, що моя мама живе далеко від мене. Щотижня вона відправляє нам різноманітні подарунки та гостинці, мріє приїхати до нас. Як тільки синочок трішки підросте, ми обов’язково приїдемо до неї в гості.
Я майже не спілкуюся зі своєю свекрухою. Її новий чоловік нещодавно приїжджав до нас і забрав всі її речі. Ось такі бувають сімейні цінності. Вірніше, їх взагалі немає. Може мені варто ще раз поговорити зі свекрухою?
Від редакції
У 50 років життя не завершується. не всім хочеться кардинально змінювати своє звичне життя і няньчитися з онуками. Деякі люди хочуть продовжувати жити в своє задоволення. звичайно, що не всі це можуть зрозуміти.
Розуміємо, що деяким читачам поведінка свекрухи буде незрозуміла, але – всі ми різні. Комусь просто не хочеться ще бути в ролі бабусі. І на такі речі потрібно реагувати спокійно та адекватно!
А що ви скажете з цього приводу?
