Чоловік покинув Тетяну заради коханки і залишив її з двома маленькими дочками-близнючками. Тепер на тендітні плечі матері впали усі турботи. Проте розслаблятися вона не мала часу. Серед її обовязків було виховання дітей, робота і домашні справи. На щастя, дитячий садочок був неподалік, тому все поєднувати було реально.
Оля народилася швидше, тому вважалася старшою. Тетяна накрила дівчатка на стіл, наказала їм їсти, а сама, нарізаючи салат, міркувала:
– Пішов і що з того? Які такі функції виконував батько, що не зможу замінити їх я? Впораюся.
До вечора жінка встигла зробити багато справ. Вона вложила своїх доньок спати, прочитала їм казку на ніч, а сама пішла на кухню випити чаю і розпланувати наступний день.
Раптом її відірвав дзвінок у двері. На порозі стояла старенька сусідка. Жінка жила сама у квартирі поверхом нижче. Рідні ніколи не відвідували її. Серед друзів в бабусі був лише собака. Мабуть, вона знайшла його десь на звалищі і вирішила дати притулок. Адже Тетяна декілька разів бачила того худого пса, коли виносила сміття з хати. Взагалі літня жінка виглядала неприязно й похмуро. Оточуючі недолюблювали її.
– Вибачте, що турбую, – промовила сусідка. – Я випадково побачила, як ваш чоловік сьогодні вантажив свої речі. Ви розлучилися?
– Думаю, що вас це не стосується, – відрізала Тетяна.
– Ви праві. Ваш чоловік мене не стосується. А от ви звертайтеся, якщо потрібна буде допомога. Я можу з дітьми посидіти чи що-небудь інше.
– А давайте я вам чаю наллю? Заходьте, – запросила жінка.
Старенька вмостилася за столом, де стояли дві чашки та корзина з печивом.
– Пригощайтеся, – запропонувала Тетяна. – Як вас звати?
– Євгенія Миколаївна, – промовила сусідка. – А я знаю, що вас Таня звати. Хочу пояснити, що я не намагаюся нав’язати вам свою допомогу. Але у мене є вільний час, тому мені не важко буде і навіть приємно.
Бабуся випила чаю і взяла шматок печива.
– Це у вас меліса? Дуже смачно, – похвалила вона. – Я її кожного року на дачі саджу. А окрім неї ще багато всякої всячини. Ви приїжджайте! Відпочити зможете. Місце для вас знайдеться. А дівчаткам сподобаються домашні яблука.
Тим часом Тетяна сиділа і думала, чому ж інші недолюблюють сусідку? Мабуть, річ у тому, що вона ніколи нікому не намагалася догодити. Вона не втручалася в чужі справи і не розпитувала подробиць. Навіть зараз вона не жаліла Тетяну і не сипала сіль на рану стосовно її колишнього чоловіка.
Жінки ще трохи потеревенили. Старенька розповіла про свою дачу, про озеро і корову. На душі в Тетяни стало тепло й затишно.
Пройшло п’ять років. Таня до сьогодні памятає день, коли чоловік пішов від неї зі словами, що вона сама загнеться і нічого не зможе.
На кухні пахло ароматними яблуками. Євгенія Миколаївна пекла пиріг. Дев’ятирічні дівчатка бігали на подвір’ї і гралися з собакою.
– Яка я вам вдячна, – відказала Тетяна. – І що б я без вашої допомоги робила? А дівчатка? Кращого місця, ніж ваша дача, для відпочинку годі й придумати! Навколо озеро, ліс, свіже повітря… Гаразд, я ще трохи яблук у саду назбираю.
Жінка вийшла на двір. Вона поглянула на Бублика. І хто б міг подумати, що з худого бродячого пса виросте такий розкішний собака?
– Любов і турбота творять дива! – зрештою зітхнула Тетяна.
Чи сподобалася вам ця історія?
