Мій чоловік помер декілька років тому. Я залишилася одна з десятирічним сином. Виховувала його самостійно, тому старалася зробити все можливе, щоб син виріс порядним чоловіком.
Дмитро пішов вчитися в технікум після дев’ятого класу. До мене в село він почав приїжджати лише на вихідних. З навчанням у сина проблем не було, а от в особистому житті…
Після закінчення другу курсу я з нетерпінням чекала на повернення сина на літні канікули. Він затримувався на два тижні, а коли з’явився на порозі, то був не сам. На руках я побачила немовля.
– Мамо, привітайся з Вікою! – заявив він.
– Як це розуміти? – не зрозуміла я.
– Це моя донька. Я не міг її покинути, вибач…
Я не вірила, що це відбувається наяву. Заплющила овочі, потрусила головою, але коли відкрила їх, то була та ж картина. Дмитро акуратно тримав немовля і ніжно цілував носик дівчинки.
– Може ти все ж поясниш, що трапилося?
– Поясню, звичайно…
Виявляється, що в технікумі він познайомився з Аріною. Вони разом навчалися на одному потоці. Між ними зав’язалася симпатія, а потім стосунки. Дмитра привабила простота дівчини, яка відрізняла її серед всіх інших. Згодом Аріна розповіла, що у неї немає батьків і вона виросла в дитячому будинку.
Влітку Дмитро повернувся на канікули додому, а у вересні він довідався, що Аріна перелякалася, нібито він хоче розійтися з нею, тому планувала вчинити самогубство. Для сина це стало доказом її відданої любові, тому стосунки між ними стали тільки міцнішими. А закінчилося все незапланованою вагітністю.
Хлопець не хотів розказувати мені про те, що сталося. Він планував одружитися з Аріною, коли їм обом виповниться по вісімнадцять, а лише згодом зізнатися. Це мало статися літом, але на початку червня у дівчини відійшли води. На жаль, Аріна мала вроджену ваду серця, тому народжувати їй було протипоказано…
Дмитро зробив все можливе, щоб забрати доньку з пологового. Він просив медсестер не віддавати немовля в дитячий будинок. Усі його старання не виявилися марними, адже документи на батьківство зрештою оформили на нього.
Звичайно, я прийняла свою онучку. Син змушений був рано подорослішати. Він перевівся на заочне навчання і пішов на роботу. У доньці він душі не чаїть. Каже, що малеча дуже схожа на свою маму. Ось якого порядного сина я виховала.
А що ви думаєте про вчинок хлопця?
