Мій чоловік помер декілька років тому. Я залишилася одна з десятирічним сином. Виховувала його самостійно, тому старалася зробити все можливе, щоб син виріс порядним чоловіком.
Дмитро пішов вчитися в технікум після дев’ятого класу. До мене в село він почав приїжджати лише на вихідних. З навчанням у сина проблем не було, а от в особистому житті…
Після закінчення другу курсу я з нетерпінням чекала на повернення сина на літні канікули. Він затримувався на два тижні, а коли з’явився на порозі, то був не сам. На руках я побачила немовля.
– Мамо, привітайся з Вікою! – заявив він.
– Як це розуміти? – не зрозуміла я.
– Це моя донька. Я не міг її покинути, вибач…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я не вірила, що це відбувається наяву. Заплющила овочі, потрусила головою, але коли відкрила їх, то була та ж картина. Дмитро акуратно тримав немовля і ніжно цілував носик дівчинки.
– Може ти все ж поясниш, що трапилося?
– Поясню, звичайно…
Виявляється, що в технікумі він познайомився з Аріною. Вони разом навчалися на одному потоці. Між ними зав’язалася симпатія, а потім стосунки. Дмитра привабила простота дівчини, яка відрізняла її серед всіх інших. Згодом Аріна розповіла, що у неї немає батьків і вона виросла в дитячому будинку.
Влітку Дмитро повернувся на канікули додому, а у вересні він довідався, що Аріна перелякалася, нібито він хоче розійтися з нею, тому планувала вчинити самогубство. Для сина це стало доказом її відданої любові, тому стосунки між ними стали тільки міцнішими. А закінчилося все незапланованою вагітністю.
Хлопець не хотів розказувати мені про те, що сталося. Він планував одружитися з Аріною, коли їм обом виповниться по вісімнадцять, а лише згодом зізнатися. Це мало статися літом, але на початку червня у дівчини відійшли води. На жаль, Аріна мала вроджену ваду серця, тому народжувати їй було протипоказано…
Дмитро зробив все можливе, щоб забрати доньку з пологового. Він просив медсестер не віддавати немовля в дитячий будинок. Усі його старання не виявилися марними, адже документи на батьківство зрештою оформили на нього.
Звичайно, я прийняла свою онучку. Син змушений був рано подорослішати. Він перевівся на заочне навчання і пішов на роботу. У доньці він душі не чаїть. Каже, що малеча дуже схожа на свою маму. Ось якого порядного сина я виховала.
А що ви думаєте про вчинок хлопця?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
