Я одружилася в 19 років. Я з дитинства була гарною дівчинкою, тому чоловік був дуже щасливий, що я погодилася з ним одружитися. Він завжди мною пишався, а йому всі навкруги заздрили.
Якщо ми мали йти на урочисту подію або на свято, то завжди купували мені нову сукню. Мені це дуже подобалося, але згодом я почувала себе іграшкою, якою лише хизувався.
Одруження я собі уявляла по-іншому. Ми зустрічалися пів року, і весь цей час він мене задаровував квітами та подарунками. Я завжди слухала одні компліменти. Весілля відсвяткували з розмахом, в одному з найдорожчих ресторанів. Мої подруги заздрили, адже чоловік був заможний та гарний.
Одного вечора ми мали іти в ресторан на день народження його шефа. Чоловік мені наголосив, щоб цього вечора я мала шикарний вигляд. Для мене це було легко, адже я завжди всіх зачаровувала своєю зовнішністю. Цього разу я теж була неймовірна: дорога сукня, стильний макіяж і зачіска в поєднанні з вродливим, милим личком зробили свою справу.
В ресторані було не дуже багато людей. Чоловік відійшов привітатися з колегами, а я залишилася сама. До мене почав крокувати старший, але симпатичний чоловік. Ми з ним почали спілкуватися – чоловік був дуже приємним.
Потім підходить мій чоловік та улесливо посміхається до нас. Тут я зрозуміла, що поряд зі мною його шеф. Валерій шепнув мені на вухо, що я повинна шефа зачарувати, від цього може залежати його кар’єрний ріст.
Після такого мені стало дуже гидко. Я не розуміла, як можна так чинити з дружиною. Я посміхалася, але всередині мені було дуже сумно. Згодом до мене знову підійшов Сергій – шеф чоловіка. Він взяв мене за руку та повів за ресторан. В цей момент я вже була вся в сльозах. Чоловік бачив, що я іду з Сергієм, і навіть не зателефонував.
З цього моменту я з Сергієм разом, а з попереднім чоловіком розлучилася. Після цього мені стало зрозуміло, що я для нього лише прикраса, яку можна розміняти за підвищення.
Що ви думаєте з цього приводу?
