Що робити, якщо Ваш чоловік запропонував вести бюджет окремо? Мовляв, його гроші – це його гроші, а Ваші багатства завжди залишаються при Вас. Радіти фінансовій свободі чи бути на сторожі якоїсь афери з його боку?
Такі “пропозиції” в сучасному світі – не рідкість. Досвід наших читачок доводить, що це досить поширена практика серед подружніх пар.
До однієї заможної жінки переїхав чоловік. У неї великий, просторий заміський будинок, діти давно із нею не живуть. Він теж вільна людина – тож обоє можуть собі дозволити нові стосунки після попередніх невдалих шлюбів.
“Альфонс!” – скажете ви, прочитавши, що пан Дмитро без жодних докорів сумління і сорому зібрав речі і став жити-поживати в будинку коханої.
Та все не так очевидно, як здається на перший погляд. Минув тиждень спільного життя під одним дахом.
Між Дмитром та Оленою – суцільне взаєморозуміння, любов і повага. Мали би можливість – проводили б разом кожну хвилину.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тільки от жінку насторожив той факт, що її обранець звернувся до неї з пропозицію вести окремий бюджет:
– Оленко, ми ж сучасні люди? От я й кажу, що варто жити по-європейськи. Витрати ділимо навпіл, будинок теж оплачуватимемо разом в рівних сумах.
Спершу жінка дуже розгубилася, не розуміла, для чого це все… Але потім прийшла до тями, “ввімкнула” мозок і почала метикувати.
Розписала список всього того, чим користується її чоловік за “дякую”.
Овочі та яйця з її особистого господарства – тепер він купуватиме їх за стандартною ринковою ціною.
Поїдання солінь, закруток і такого іншого – теж задоволення не з дешевих, як і в кожному супермаркеті.
Окремий список був присвячений хатній роботі Олени: прання одягу, приготування їжі, прибирання – за все це Дмитрові за новими сімейними правилами доводиться тепер платити.
Тепер все дійсно по-чесному. Хотів втекти від забезпечення сім’ї, очікуючи при тому ласки, турботи і догляду від дружини. Але, як то кажуть, за що боролися – на те й напоролися…
Як ви ставитися до ідеї роздільного бюджету?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Він подивився в її красиві, карі очі. Вона дивилася на чоловіка віддано і з любов’ю …
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
